Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Тільки засос не став, а то минулий королева помітила.

Альфред зніяковів і тільки ще раз ніжно поцілував у шию. До нас у кімнату постукали. Виявилося, це був принц Євген.

— Мама просила покликати вас обох, у місцеву їдальню.

Я подивилася, що я досі в спортивному, сказала:

— Мені потрібно трохи переодягнутися.

— Чекаю за дверима, — сказав хлопець і зачинив двері.

Я швидко переодяглася в штани блузку, переплела косу і була готова йти.

— Спритно ти, — сказав Альфред із захопленням.

Королівська родина вже сиділа за столом. Король посадив поруч навіть хлопців з охорони, хоча з їхніх облич було видно, що їм ніяково.

— Ідіть собі за їжею і приєднуйтесь до нас, — сказав Олександр.

Я взяла собі горіхи, фрукти і сік. Потім подумала і взяла ще маленьке тістечко. Альфред узяв велику відбивну і дві виделки та один ніж. Так здається мене будуть переконувати нормально поїсти.

— Це натяк? — запитала я в коханого.

— Це прямим текстом, — сказав король з усмішкою.

— Тільки трохи, — сказала я.

Він кивнув і поставив тарілку, коли сіли дав мені ніж і виделку. Я відрізала на один раз, з'їла і поклала прилади.

— Бери ще, мені цього багато.

— Мені щось не дуже добре від м'яса, — зізналася я.

Альфред відрізав шматочок і понюхав. Потім узяв усю тарілку і пішов розбиратися зі службовцем. Повернувся він із картоплею і злий.

— Може в медпункт сходиш? — запитав він м'яко в мене.

— Що з м'ясом? — запитав король, а я подивилася що воно було у всіх.

— Здається протухло, — сказала я — ледве помітний смак зниклого, просто я його стільки вже їла на тій планеті, що навчилася розрізняти, коли воно псується. Інакше б там померла від отруєння. Шкода горішки залишати.

— Хлопці віднесуть тобі в кімнату, — сказала Мартіна.

Альфред взяв мене за лікоть і ми швидко пішли шукати медпункт. Мені банально промили шлунок і дали щось випити. Після чого порадили все ж поїсти. Ми повернулися в їдальню, королівська сім'я була ще там і, судячи з усього, їла щось інше, як і хлопці з охорони. А трохи далі на кухні були розбірки.

— Може тобі щось інше взяти, а горішки і фрукти ми в кімнату візьмемо?

— Гаразд, — трохи невпевнено сказала я, — тоді картопля і риба або овочі.

Мені порадили овочі, бо риба теж потрапила під підозру. І один із перевіряльників поцікавився моїм самопочуття і як я це зрозуміла. Бо вони сумнівну свіжість продукції змогли визначити лише спеціальним приладом.

— Ну якби ви тижнів три їли тільки м'ясо і нічого більше, то теж би якось розібралися.

— А це ви привид, — тільки й сказав він у відповідь і далі став списувати товар.

Альфред відніс мою порцію за столик.

— Тебе переконали нормально поїсти, — з усмішкою сказала Мартіна. — Вони так заметушилися після вашого відходу.

— А скільки нам летіти?

— Дві доби.

Я подивилася на їжу перед собою і згадала планету з урсами. От не знаю радіти такій різноманітності тепер чи ні. Там я хоча б розуміла, що те, що я їм свіже і не отруєне. З такими роздумами апетит зовсім пропав, більше двох ложечок не змогла з'їсти.

— Усе гаразд? — запитав принц Роман.

— Апетит пропав.

Я спробувала горіхи, і акуратно сплюнула в серветку. Відчуваю на планеті з урсами піду на полювання і нормально поїм нарешті.

— Щось, дивлячись на тебе, їсти хочеться все менше і менше, — сказав король, — чи не вже знову щось пропало?

— Ні, просто горіхи оцерівші і гіркі. А ви не знаєте, на ту планету тільки за людьми чи вони ще урс ловитимуть?

— Як ти здогадалася? — запитав король.

— Після того як мені урсу в клітці показали.

— От жуки, — вилаявся король, — а ще обурювалися, що ти підеш на планету, мабуть, просто випендрювалися. Їхній командир сказав, що на планеті збираються затриматися на добу максимум дві. Щоб цих звіряток собі для експериментів наловити.

— А вони в них точно не втечуть? — стурбовано запитала королева.

— Сподіваюся, що ні, — сказала я з посмішкою, — а то ними якраз можна замінити те м'ясо, що в них пропало.

Хлопці з охорони ледь не подавилися.

— Чого ви, дуже навіть їстівно, якщо нормально готувати. І жодної хімії під час вирощування, екологічно чистий продукт, — сказала я з посмішкою дивлячись на хлопців.

— Цікаво буде спробувати, — сказав Альфред.

— Ну, якщо ми там на день затримаємося, приготую тобі урсу, точніше її частину, — а після паузи додала. — Потрібно буде забрати деякі свої речі, а то тоді все кинула...

Ще подивилася на картоплю й овочі й не поспішаючи продовжила їсти. Ні чого шкідливого, нормальне. Мабуть овочі перевозити і зберігати простіше ніж м'ясо. Після їжі запитала: