Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На скрижалях історії 📚 - Українською

Читати книгу - "На скрижалях історії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На скрижалях історії" автора Олександр Васильович Вітров. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 142
Перейти на сторінку:
до Господа-Бога, — відповів Войтенко.

— А пани денікінці, що зайняли Україну, не розстрілюють наших людей? — озвався з-під нар Бацаца.

— Якби ти, пане Бацаца, знав, що виробляють ці феодали, не питав би мене. Вони розстрілюють усіх, хто брав з панського маєтку хоч що-небудь.

— А червоні росіяни? А чекісти-жиди? Мало в українців крові попили? — обізвався чотовий Лихота, — вони ж нашим вирізують зірки на спині, як де попадуть петлюрівця.

— Не шукайте на курячих яйцях волосся. Ну не подобаємось ми, українці, багатьом. Як кістка в горлі наша нація для москалів. Їх прапрадідами колись в українців була вкрадена предковічна історія, назва народу, віра — усе, що складає основу нашої нації. І тому така ненависть до всього українського, неприйняття наших традицій, мови, культурної спадщини. Вони постійно відчувають комплекс меншовартості, тому і менжуються постійно. А українці поціновують свободу й не люблять підкорятися різним зайдам. От тільки державу свою по-справжньому будувати не навчилися, тому й потерпаємо, — докинув ще хтось у розмову, — стосовно там різних тверджень і всіляких пророцтв наших «вождів»... Узагалі-то можливо б було щастя для нас українців, щоб «вожді наші» заніміли назавжди ще в колисці! Проклятий, мабуть, ми Богом і людьми народ, що доля завжди посилає нам на крутих віражах історії якихось прицюцькуватих керманичів. Це ж напасть несусвітня, стидобище на весь світ, цирк-сміхота якась, та й годі, що ніколи не вміємо витримати суспільної рівноваги. То ми стаємо шваброю в руках Польщі, Туреччини, Швеції чи ще когось, заливаючи власного кров'ю чужі інтереси, то чорти нас раптом несуть на підошвах Росії у світову бійню...

Сперечалися довго то розпалюючись, то затихаючи, доки й не поснули.

II

У кінці квітня 1919 року Запорізький корпус і рештки Східної й Південно-Східної груп армії УНР підійшли до ст. Заліщики в Галичині. Звідси через Тернопіль пішо переходять до Радивилова на Волині, де перебуває Директорія й уряд УНР. У перших числах травня прибули в розпорядження командування.

На західній Волині українська армія реорганізовується й готується до нового контрнаступу проти більшовиків. 4 травня за розпорядженням наказного отамана армії УНР генерала О. Осецького Запорізький корпус і приєднані до його складу частини розташовано як резерв у районі Вишневець-Новопочаїв. У травні 1919 року його реорганізували в «резервну групу наказного отамана» в складі трьох дивізій (незабаром група знову дістала офіційну назву Запорізької). Тут близько 800 старшин і 5,3 тис. вояків. Уже наприкінці травня її скеровують на фронт проти більшовиків. Ситуація на фронтах змінюється як у калейдоскопі.

Другий рік поспіль українська армія веде люту, запеклу битву з більшовиками й змушена супроти своєї волі бути авангардом Європи в боротьбі з войовничою ордою — комуністичним Інтернаціоналом. Але роль цю виконує, захлинаючись власного кров'ю в гордій самотності, у таких тяжких обставинах, у яких рідко перебували будь-коли армії світу.

Ізнову по окремих українських частинах розповзається комуністична пропаганда. Каламутники підбурюють козаків проти старшин і командування. Противиться переходу до червоних командир 3-го Гайдамацького полку Виноградов і намагається підтримувати дисципліну й порядок. Більшовики запустили брехливі чутки. Публікують цю брехню в своїх комуністичних газетках, нібито старшини й командування української армії тікають за кордон із великими грішми, і командир полку Виноградов начебто теж туди милиться.

Свого командира Виноградова зграя бурліїв у селі Охримовці арештувала. Судять десь у центрі «козацьким» судом, постановили «за зраду» розстріляти. Іван не пішов на той ворохобницький шабаш, жаль свого командира, не вірить у ці брехні. Той із Кубані, сміливий у бою, бойовий, полюбляє мордувати червоних.

Побачив як ведуть командира два козаки по дорозі виконувати «вирок». Той іде з задумливо нахиленою головою з закладеними в кишені руками. Один із конвойних тихо навів карабін у його голову... І Виноградова не стало... Тільки підскочила вгору шапка і, повна крові, упала на труп. А дві баби, що мимо йшли, так і сіли з переляку прямо в багно. Різко виступив відділ сірожупанників проти цього безладдя, намагається припинити анархію й злочинні брехливі чутки.

11 липня 6-а Запорізька дивізія перейшла в наступ на Жмеринському напрямку. Особливо жорстокі бої розгорілися 15-16 липня при наступі на м. Шарівку. На лівому фланзі веде наступ полк богданівців, посередині відділ сірожупанників, а праворуч полк гайдамаків.

Наступ двічі відбивали, і лише за третім разом вдалося захопити Шарівку. 3-й Гайдамацький полк разом з іншими українськими частинами все кружляє між Деражнею й Проскуровом... Червоні наступають і доводиться відходити до Кам'янця на Поділлі. Переважаючими силами ворог атакує. Намагається потиснути українські частини, захопити нову територію на південь від Солобковця, але безуспішно. Більшовикам лишилося тільки зайняти територію поміж Смотричем і Кам'янцем, і гайдамакам кінець.

18-19 липня на передовій спокій. Аж раптом увесь фронт облетіла радісна звістка: несподівано для всіх ринула на Поділля, вигнана з Галичини поляками Українська галицька армія. Вона перейшла Збруч, і в тяжкий для війська УНР час до їх лав синіми фігурами влилися галичани... Червоні стали панічно відступати, подумали, що то німці.

У Наддніпрянській армії почалося перегрупування. Це дало змогу Запорізькій групі піти в наступ у напрямку Проскурова. За ними разом із Дорошенківцями та богданівцями виступили й сірожупанники. 23 липня Проскурів звільнили, а більшовики відійшли до Старо-Констянтинова.

Розділ XIII
I

Ще по зайнятті Києва військами Директорії почали формування кількох військово-навчальних закладів, для підготовки власного старшинського корпусу. Найуспішніше створювалася Житомирська юнацька школа. Наказ про її формування вийшов 5 січня 1919 року за підписами головного отамана Симона Петлюри й начальника Генерального штабу Олександра Осецького. Хотів отаман організувати

1 ... 57 58 59 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На скрижалях історії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На скрижалях історії"