Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

Коли Алекс було п’ятнадцять, вона якось повернулася до Лена без належних йому грошей, знічена та схвильована поведінкою інвестиційного банкіра, з яким зустрічалася на паркувальному майданчику «Спорте авторіті» в Шерман-Оксі. Зазвичай справи з ним вів Лен, залишаючи миловидній Алекс обходити коледжі й торговельні центри. Однак того ранку Лен так мучився похміллям, що дав їй гроші на проїзд, і вона вирушила автобусом «РТД» на бульвар Вентура. Коли банкір сказав, що йому бракує готівки, що просто зараз грошей у нього немає, але він упорається, Алекс не знала, що відповісти. Їй ще ніхто так відчайдушно не відмовлявся платити. Студенти коледжу, з якими вона торгувала, називали її «сестричко» і часом пропонували викурити з ними косяк. Дівчина, звісно, очікувала, що Лен біситиметься, але він розлютився так, як їй ще не доводилося бачити, перелякався й верещав, що вона сама винна й сама відповідатиме перед Ітаном. Тож вона знайшла спосіб отримати гроші. Повернулася додому на вихідні й украла бабцині гранатові сережки, які віднесла до ломбарду, вийшла на зміну в «Клаб джой», найгірший стрипклуб, повний невдах, що майже не залишали чайових; ним керував невисокий чувак на ім’я Кінг-Кінг, який не пускав тебе до вбиральні, поки не помацає. Це було єдине місце, де її брали на роботу, не питаючи документів і попри те, що вона не мала, чим наповнити ліфчик. «Деяким це подобається, — сказав Кінг-Кінг, перш ніж запхати туди руки, — але не мені».

Більше вона ніколи не поверталася без грошей.

Тепер Алекс дивилася на Саломею Нільс, струнку дівчину з Коннектикуту, з гладеньким личком, яка їздила верхи, грала в теніс, а мідне волосся збирала у хвіст і викладала на одному плечі, наче дороге хутро.

— Саломеє, як щодо того, аби ти зважила свою точку зору?

— А як щодо того, аби ти і твоя тітонька — стара дівка втекли додому?

Саломея була вища за неї, тож Алекс схопила її за нижню губу та смикнула. Дівчина заверещала й склалася навпіл, розмахуючи руками.

— Алекс! — зойкнула Доус, притиснувши руки до грудей, наче жінка, що прикидається мертвою.

Алекс затиснула шию Саломеї рукою, душачи її (цього прийому вона навчилася від Мінкі, яка була заввишки всього сто тридцять п’ять сантиметрів, але залишалася єдиною, з ким Кінг-Кінг ніколи не розпускав руки). Стиснула пальці на грушоподібному діаманті, що звисав з вуха суперниці.

Вона бачила приголомшену фізіономію Доус, Нареченого, який наблизився, шляхетно пропонуючи допомогу, те, як коливалося й змінювалося навколо них повітря, як розсіявся туман — і Доус, Саломея та, мабуть, навіть Сірий уперше чітко побачили її. Алекс знала, що це, напевно, помилка. Краще залишатися непомітною, не підводити голови, бути тихенькою дівчинкою, навіть ускочити в халепу, але нікому не погрожувати. Утім, як і більшість помилок, ця здавалася приємною.

— Мені по-справжньому подобаються ці сережки, — тихо промовила вона. — Скільки вони коштують?

— Алекс! — знову запротестувала Доус.

Саломея чіплялася за передпліччя Стерн. Сквош і вітрильний спорт зробили її сильною, але на неї ніхто ніколи не здіймав руку, вона, напевно, навіть бійку бачила тільки в кінотеатрі.

— Ти це знаєш, еге ж? Це подарунок від твого татка на чарівне шістнадцятиріччя, чи випускний, чи ще якесь таке лайно? — Алекс штовхнула дівчину, і та знову заверещала. — Ось що зараз відбудеться: ти пустиш мене до того приміщення або я вирву ці штуки в тебе з вух та запхаю їх тобі в пельку — і ти задихнешся.

Це були пустопорожні погрози. Алекс не викинула б псу під хвіст чарівну пару діамантів. Але Саломея цього не знала. Вона заплакала.

— Уже краще, — похвалила її Стерн. — Ми порозумілися?

Саломея судомно кивнула. Алекс під пальцями відчувала її спітнілу шию та скажений пульс.

Стерн відпустила її. Саломея позадкувала, простягнувши перед собою руки. Доус затиснула долонею рота, і навіть Наречений мав стурбований вигляд. Алекс удалося збентежити вбивцю.

— Ти божевільна, — сказала Саломея, торкаючись пальцями шиї. — Ти не можеш просто...

Змія всередині Алекс припинила звиватися й розпустила кільця. Дівчина втягнула кулак у рукав пальта й пробила ним скляну шафку, де зберігалися всілякі дрібнички. Саломея й Доус скрикнули. Обидві позадкували ще на крок.

— Я знаю, що ти звикла мати справу з людьми, які «не можуть просто», але я можу, тож дай мені ключ від храмового приміщення — і ми будемо квити й забудемо про це.

Саломея заклякла, звівшись навшпиньки у дверному отворі. Вона здавалася такою легенькою, такою неймовірно стрункою, наче ось-ось відірветься від землі й злетить до стелі, щоб зависнути там, як повітряна кулька на вечірці. Потім у погляді дівчини щось змінилося, увесь пуританський прагматизм знову повернувся в кожну її клітину. Вона опустилася на п’яти.

— Біс із тобою, — прошепотіла Саломея, вивудила з кишені ключі, зняла один з кільця й поклала на стіл.

— Дякую, — підморгнула Алекс. — Тепер ми знову можемо дружити.

— Ненормальна.

— Це я вже чула, — погодилась дівчина. Але божевільні виживали. Вона схопила ключ. — Тільки після тебе, Доус.

Аспірантка пішла коридором, тримаючись на чималій відстані від Алекс і не відриваючи погляду від підлоги. Стерн обернулася до Саломеї.

— Я знаю: щойно опинюся в храмі, ти збираєшся взятися за телефон і намагатимешся загнати мене на слизьке. — Саломея схрестила руки. — Гадаю, тобі неодмінно слід так учинити. Тоді я повернуся й повибиваю тією вовчою статуеткою твої передні зуби.

Наречений похитав головою.

— Ти не можеш просто...

— Саломеє, — урвала її Алекс, погрозивши пальцем. — Знов за рибу гроші.

Але дівчина стиснула кулаки.

— Ти не можеш просто так викидати такі коники. Ти опинишся у в’язниці.

— Імовірно, — озвалася Алекс. — А ти все одно скидатимешся на беззубу селючку, яка трахається з власним братом.

— Що з тобою не так? — уїдливо випалила Доус, коли Алекс приєдналася до неї біля непримітних дверей до храмового приміщення, ведучи за собою Нареченого.

— Я погано танцюю та не чищу