Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 96
Перейти на сторінку:
32

В автомобілі Климшина я почуваюся незатишно. То пічка надто гріє, то з вікна злегка продуває. Зовсім не як у Зимнєва.

У Климшина теж свій водій, тож він сидить зі мною на задньому сидінні, намагаючись розговорити.

— То що? Зустрінемося якось днями? — наполягає чоловік.

— Мабуть, все ж ні, — відповідаю, дістаючи із сумочки телефон, що вібрує.

Дзвонить Зимнєв.

— Так, Вадиме Сергійовичу?

— Коли ти будеш на роботі? — у слухавці лунає його хрипкий голос.

У тілі миттю спалахує солодкий жар. Я відразу бачу картинку, як він чекає на мене в офісі. Мене заводить із пів оберту сама думка про те, що він сидить у своєму кріслі й постукує пальцями по столу. А я тут з іншим чоловіком, з яким майже згодна піти на побачення.

— Вже їду. Щось термінове?

«Крім того, що мені доведеться залізти під стіл, розстебнути його ширінку і зробити мінет».

— Так, у мене незабаром зустріч. Ти мені будеш потрібна, — жорстко відповідає він. — У ресторані Климшина все минуло нормально?

— Добре минуло. Ось, мене саме везуть до офісу, — кажу, мигцем поглянувши на Климшина.

— Хто? — насторожено цікавиться Зимнєв.

— Климшин, — видихаю ледь чутно, ніби мене засунули в автівку й викрали.

У слухавці стає тихо.

— Чекаю, — нарешті відповідає Вадим і вимикається.

Я видихаю. І чому завелася? Усе ж у нас нормально. Подумаєш, що ми недавно посварилися.

— Приховуєте від керівництва, де знаходитеся? — з легкою усмішкою запитує Климшин.

— Вадим Сергійович знає. Просто чекає, — я тисну плечима, а потім додаю: — На роботі чекає.

— Я так і зрозумів. Але ви все-таки не відповіли на моє запитання.

— Не найближчим часом.

— Ми можемо зустрітися на вихідних. Або злісний тиран Зимнєв не дає свободи своїм підлеглим? Він хоч платить за переробіток? — продовжує Климшин, не зводячи з мене пильного погляду.

— Вдома занадто багато всього потрібно встигнути, — ввічливо відмовляюся. — Тим паче з малим сидіти нікому. У мене сестра працює цілодобово, й ось так усе складається. Може бути, коли-небудь потім.

Таке, звичайно, буде можливо, якщо я порву стосунки з Зимнєвим. Але тут і клієнт доволі хороший, щоб відпускати його з відмовою від побачення. Ох, я зовсім заплуталася з цими вільними стосунками. Чи можу я бути з кимось, крім Зимнєва?

Тому що зараз я не хочу бути з кимось, крім нього.

— У вас є дитина? — злегка відсторонено уточнює чоловік.

Мабуть, розчаровується. Матері-одиначки не всім подобаються.

— У сестри, — підбадьорюю його.

— А-а. Ну, так не завжди ж треба з дитиною сидіти, — усміхається він. — Ви подумайте щодо моєї пропозиції.

— Добре, — усміхаюся.

Ми обмінюємося номерами телефонів.

Автомобіль зупиняється біля бізнес-центра. Я виходжу, ще раз подякувавши Климшину за те, що підвіз.

Той галантно усміхається і просить не забувати про свою пропозицію.

Я вітаюся з усіма колегами, які зустрічаються дорогою до кабінету. Вони з подивом дивляться на мене. Ще б пак — жодного разу не запізнювалася на роботу. Та й сьогодні це важко назвати запізненням. Так, просто на діловій зустрічі була.

Влітаю в приймальню, дорогою скидаючи куртку. Потрібно міняти чоботи на туфлі, чи ні?

Гаразд, поки не буду.

Стукаю в кабінет Зимнєва. Тільки хочу відчинити двері, як вони прочиняються самі.

Вадим дивиться на мене, гіпнозуючи поглядом. Мить — і мене хапають, затягують у кабінет. Двері зі стуком зачиняються за спиною.

Я здивовано дивлюся на нього. А він… він дивиться так, ніби хижак на свою жертву.

— Що за зустріч? — хриплю, відчуваючи сухість у роті.

— Зараз це неважливо.

Він притискає мене до себе й цілує в губи.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 57 58 59 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"