Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

461
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 261
Перейти на сторінку:

— Хіба таке можливо?

— Можливо, якщо не дозволяти собі це робити... Колись у мене було багато мрій і більшість з них здавались мені реальними, майже вже здійсненими. А потім… — Злата зітхнула. — Відтоді я боюся мріяти.

— Ти б хотіла створити сім'ю? — несподівано для самого себе поставив він нове питання.

— Артуре… Навіщо ти мене про таке питаєш?

— Тому що я хочу знати, чого ти прагнеш. Можливо, у чомусь наші бажання збігаються.

— А ТИ хочеш? — вона поглянула йому в очі, руки по-зрадницьки починали тремтіти, і вона поклала їх на коліна.

— Дуже хочу. У мене ніколи по-справжньому не було своєї щасливої родини. Батько їздив по заробітках, його майже ніколи не було вдома, а мама не була йому вірною. Коли мені було п'ять років, батьки розлучилися, згодом у кожного утворилася нова сім'я, а я так і залишився між двох вогнів. І не свій, і не чужий. Сам по собі. І я б дуже хотів мати СВОЮ сім'ю.

— В мене теж ніколи не було своєї щасливої родини, — прошепотіла Злата, — була лише мама, а потім її не стало… А батька так ніколи по-справжньому й не було… Були лише дідусь і бабуся.

— То ти б хотіла?

— Так… — серце Злати затріпотіло. — Але навряд чи колись це стане можливим.

— Чому ти так думаєш?

— Я реально оцінюю свою зовнішність і не маю жодних ілюзій стосовно свого майбутнього.

— Наше майбутнє в наших руках. Якщо ти …

— Артуре, не треба. Давай змінимо тему, будь ласка…— Злата благально подивилася йому в очі.

Він відставив напівпорожню тарілку й знову поклав одну руку їй на спину, намагаючись заспокоїти дівчину, іншою накрив її тремтячі руки.

— Вибач, я, мабуть, поспішаю, але мені важливо було знати твоє ставлення до цього питання. І я бачу, що для нас обох це болюча тема. Вибач ще раз, — він поцілував її у скроню.

Хотілося забрати Злату звідси, десь усамітнитися, але не можна. Треба бути на виду, щоб всі бачили, що вони не роблять нічого непристойного. Просто сидять поруч і розмовляють.

Злата пригорнулася до нього, було так добре, що аж лячно. Невже він справді хоче бути з нею? Невже він справді планує з нею спільне майбутнє? Як таке можливо? Який він і яка вона? Так хотілося поринути у ці солодкі мрії, про НАС… Але колись вона вже мріяла, і нічого з того не вийшло.

Їй не можна мріяти. Всі її мрії не здійснюються.

1 ... 57 58 59 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"