Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Сцена перед ним була точно такою ж, як і та, яку він бачив у Священній війні десять років потому. Процвітання імперії будувалося на гордості її громадян. Цього славного і славного війська було досить, щоб шокувати кожного, хто побачив його вперше.

Але, на жаль, Брандо подивився на білих хижих птахів, які вилетіли з міських стін. Він поклав одну руку на піхви Халрана Геї, а другою рукою обережно витягнув темне лезо священного меча, який він уже бачив у цій сцені раніше.

.

Він недбало закинув піхви позаду себе і підняв перед собою Халрана Гею. Я маю дещо вам сказати

.

Моя армія ніколи не була самотньою.

Немов на доказ цього речення, з гір піднялися незліченні чорні крапки.

11 .

, дивно, пам'ятаю, відправив об 11 годині. Дякую, що нагадали, я ледь не запізнився.

909

Розділ 909

З гір піднялися магічні істоти, які були виліплені зі скель у літаючих монстрів, повних сили. У них була голова кози і тіло людини. Вони мали сталеві кігті на кінцівках і розмах крил понад сім метрів. Їхня кам'яниста шкіра сяяла блідо-зеленим блиском під холодним зимовим сонцем. Вони були покриті магічними рунами, що ледь світяться, а очі цих чарівних істот утворювали два примарних зелених самоцвіту.

,

Це були не найпримітивніші горгульї, а різновид рунних големів — рунних горгулій. Брандо хотів горгульї, а Таня, компетентна тітка, дістала йому найкращу. Як він сказав, ці речі були нічим для Бугів, тому маги-майстри були раді допомогти Брандо, наскільки це було можливо, не переступаючи межі, щоб він міг забрати для них Лазуровий спис.

.

Грифони, що Сіель яли в небі Імперії, ніколи не думали, що одного разу зіткнуться з такою битвою. Густо набиті горгульї здіймалися з гір у небо і в одну мить зайняли небо над горами. Крики цих чарівних істот долинали один за одним, долинаючи з усіх боків, ніби їх оточили. Однак грифони видавали при цьому чіткий і мелодійний крик, немов якась гордість закликала хоробрих і безстрашних птахів розправити свої білосніжні крила і зустріти свого ворога. Це був символ Імперії. Вони взяли на себе ініціативу, щоб атакувати ворога, який був у десятки разів більший за них. Вони були схожі на прямі срібні лінії, що врізалися в темні хмари, але в наступну мить їхні крила були розвіяні, а списи зламані.

Імператорські солдати заціпеніло дивилися на цю сцену, спостерігаючи, як люті хижі птахи Імперії, якими вони так пишалися, зникають в одну мить. Через деякий час зі спостережної кімнати надійшло сухе попередження.

Це схоже на горгульї

Хоча у фортеці ще стояла сотня лицарів Грифонів, у цей момент ноги всіх були притиснуті до землі. Ніхто не біг по стіні, щоб повідомити про це іншим, бо було вже пізно.

.

Горгульї були схожі на темну хмару на небі. Проковтнувши грифонів, вони розлетілися по половині неба, як зграя перелітних птахів. Коли вони підійшли до фортеці, імператорські солдати все ще дивилися вгору в заціпенінні. Лише коли перший камінь упав з неба і розбив зубці на друзки, вони закричали і відреагували — катастрофа була неминучою. За заданою командою горгульї розпадалися на трьох, як тільки виходили в небо над фортецею, і три величезні наконечники стріл у повітрі вказували в різні боки. Перший наконечник стріли, що складався з двохсот горгулій, вказував прямо в напрямку стіни, а другий наконечник стріли, що складався з трьохсот горгулій, вказував на внутрішнє місто. Решта горгулій, що складалися з найбільшого наконечника стріли, вирушили прямо до штаб-квартири Лицаря Грифона у фортеці Чорний Меч, ніби вони вже знали, де вона знаходиться.

Коли кірлуцькі лицарі на міській стіні побачили дві величезні стріли в небі, що пролітають над міською стіною без зупинки, вони зрозуміли, що відбувається.

Їхні обличчя були попелястими, і лише тоді вони зрозуміли, що це точно навмисна війна.

.

Внутрішнє місто перебувало в стані хаосу.

,

Солдатів, які не несли служби в районі фортеці, виганяли зі своїх резиденцій у центрі міста, з різних розважальних закладів, таких як бари, борделі і навіть будинки закоханих. Дехто навіть вибігав з вулиць по двоє і по троє. Вони поспіхом вдягнули бойові мантії, вдягнули шоломи і взяли зброю. Вони були або організовані, або розсіяні, коли кинулися в напрямку фортеці, щоб доповісти. Якби це було в епоху Слави, Епоху Хаосу або за півстоліття до і після Горіхової війни, така сцена ніколи б не відбулася. У ту епоху, навіть коли Фортеця Чорного Меча була найбільш слабкою, більше двох третин солдатів були напоготові в будь-який час.

,

Але тепер ця фортеця не пережила жодної війни майже сто років. Навіть бандити Еруїна не наважилися на злочини на території, що перебувала під владою Імперії. Після довгого періоду розслаблення вони вже давно виробили звичку бути зарозумілими і поблажливими.

Солдати Імперії збиралися з усіх боків. Хоча про них не варто було згадувати в порівнянні з попередниками, але останні сліди честі і дисципліни солдатів Імперії не давали їм остаточно зіпсуватися. В цілому їх реакція була набагато кращою, ніж у благородних солдатів Півдня Еруїна. Вони навіть не поступалися загону Чорний клинок і береговій охороні, яких Брандо бачив в Ампер Сіл. Ці вояки Рогелії в червоно-білих бойових шатах зібралися під наполяганням горна і збиралися увійти в район фортеці.

Саме в цей час вони зіткнулися лоб в лоб з горгульями, які мчали з неба.

!

Подивіться на небо!

,

Спочатку хтось крикнув, а потім метушливий червоно-білий натовп на вулиці повільно зупинився і подивився на небо. Щільні чорні крапки, що утворювали величезний наконечник стріли, розсіювалися, а потім злітали вниз. В одну мить сотні горгульї кинулися вниз.

!

Горгульї!

Марта вище, буги підступно напали на нас!

Натовп спочатку був здивований і приголомшений, потім це перетворилося на сум'яття і занепокоєння. Вони почали відступати, і нарешті під такий пронизливий крик він перетворився на шалений ривок.

!

Шукайте укриття!

Ці прокляті, хитрі адепти!

.

Жителі Круса кричали в паніці, намагаючись знайти місце, де можна було б знайти притулок. У цей момент якість солдатів Імперії проявилася в повній мірі. Вони не панікували, як безголові мухи, і не тікали в паніці, як благородні солдати півдня Еруїна. Як тільки лицарі Круза знайшли карнизи, низькі стіни, складені ящики або інше тимчасове укриття вздовж вулиці, яке могло б забезпечити укриття, вони негайно витягли свою зброю і чекали першої хвилі атаки невідомих