Читати книгу - "Однойменні, Едрієн Янг"

— Не знаю, на якому бруднющому судні ти з’явилася на світ, Фейбл. І це мені не важливо. А от коли ти рушиш назад до Звуження, то під моїм гербом.

21 Кидальний кінець (мор.) — канат, що має на одному кінці парусиновий, набитий піском і обплетений зверху мішечок (грузило). За допомогою кидального кінця подаються на причал (або з причалу на судно) швартовні канати.

22 Кнехт (мор.) — тумба на причалі, до якої канатами прив’язують судно для стоянки. Парні кнехти встановлюють на палубі суден, вони слугують для кріплення тросів і канатів.

Команда зібралася в каюті, усі мовчки дивилися на мене. Навіть Кой тримав язика за зубами.

— Ти це не підписуватимеш, — зрештою кинув Пай. — Відколи вийшли з Дерна, ми вже добряче витратилися, тож можемо повернутися на Звуження і діяти як збиралися.

— Ви можете зробити це й без мене. Це нічого не змінить, — відповіла я.

— Це все змінить, — пробурчала Вілла.

Вона стояла позаду всіх, повернувшись до ліхтаря, і роздивлялася його вогник за склом. Тепер наслідки для неї геть мінялися. Якщо мене вже не буде на «Жоржині», то вона навряд чи піде з команди.

— Якщо я підпишу контракт, ми отримаємо назад документи на «Жоржину». Якщо ж Сент і Роти допоможуть, це вже навіть не важитиме. Усе анулюється.

— А якщо вони не допоможуть? — поцікавилася Вілла.

— Тоді наступні два роки ходитимете у складі мінус один член команди. Не так уже й довго.

Намагалася говорити переконливо, ніби сама вірю у свої слова. Два роки без «Жоржини», без Веста здавалися вічністю. Що ж, це ціна, яку мушу сплатити, якщо хочу мати, куди повертатися додому, коли мій контракт спливе.

— Укладати той контракт чи ні, а мусимо вирішити, які наші подальші дії. Монети ще вистачить, щоб прокласти торговельний шлях до

Сероса й назад. — Геміш поклав зошита на стіл між нами. Відколи ми вийшли зі шхер Фейбл, він усе перевіряв цифри. — Представництва нам створювати не потрібно.

Усі поглянули на Веста, та він мовчав.

Пай зітхнув, підійшов і зазирнув у гросбухи.

— Отримувати дозвіл від Гільдії коштовностей немає сенсу: якщо на Звуження посуне Голланд, то нам лишається хіба що хлібна.

— Це завжди ходове, — погодився Пай. — Як і коров’як.

І то правда. Не було жодного порту на Звуженні, де не приймали б цей товар.

— Про це я і думав, — кивнув Геміш. — Через це ми так і залишимося не в ладах із Сентом, але ж як завжди. Три порти, із яких варто почати: Сован, Серос і Дерн, саме в такому порядку.

— От не знаю, чи зрадіють нам тепер на Совані. Принаймні не тепер, — завважив Остер.

Геміш зиркнув на Веста, проте той промовчав. Поголос про те, що Вест зробив із сованським торговцем, напевно, уже облетів усе Звуження. Така зла слава може стихнути лише за деякий час. Проте є на Звуженні одне місце, де репутація не так важить.

— А як щодо Джевала? — поцікавилась я.

Кой на тому боці каюти аж виструнчився, кинув погляд на мене.

— Джевал? — озвався Пай без ентузіазму. — Це всього лише зупинка для дозаправки, це ж не порт.

— Якщо між Безіменним морем і Звуженням розвинеться торгівля, то стати повноцінним портом для Джевала лише питання часу. Це єдине місце, де можна причалити, між Саґсай Голмом і Дерном. — Я повторювала слова, що їх почула від Коя лише вчора.

Вислухавши це, Геміш скептично скривився.

— Та на тому Джевалі навіть купців немає.

— Ще немає. — Я глянула на Коя. — Але якщо ми торгуватимемо хлібною та коров’яком, то на таке на Джевалі монети завжди стачить.

— Ну то це непогана ідея, — знизав плечима Остер. — Що скажеш, Весте?

Той поміркував, почухав щетину на підборідді.

— Згоден.

— Треба знайти когось гідного довіри, щоб із такою людиною можна було вести торгівлю, — пробурмотів Геміш.

— Здається, одного я знаю. — І кивнула на Коя.

Усі поглянули на нього.

— Що, правда? — перепитав Геміш.

Кой відсунувся від стінки й ніби повищав.

— Гадаю, щось придумаємо. — Він прибрав недбалого вигляду, але я помічала, як навколо нього аж іскри потріскують від захвату.

Геміш згорнув журнал, що лежав на краю бюро.

— Що ж, лишилося проголосувати. — Він по черзі зазирнув в обличчя кожному з нас. — Фейбл, якщо маємо твою частку, то голос лишається за тобою.

— Маємо, — підтвердила я, не вагаючись.

— Гаразд. — Геміш склав долоні перед грудями. — Чи всі за те, щоб використати третину монети, добутої з «Жайвора», щоб завантажити корабель хлібною та коров’яком?

Спочатку поглянув на Віллу.

Вона тільки губи розтулила, аж Вест не дав їй мовити слово.

— А вона не голосує.

Геміш аж зубами клацнув. Здивовано зиркнув на нього, тоді на неї.

— Голосують лише ті, хто вкладає свою частку з «Жайвора».

— Ти про що взагалі? — Вілла нарешті відвернулася від ліхтаря. Тепер він чітко освітлював половину її обличчя.

— Частка Вілли в наших гросбухах більше не значиться, — пояснив Вест, так і не звертаючись безпосередньо до сестри.

Вілла кинула погляд на мене, ніби чекала на моє заперечення.

— Весте…

— Я хочу, щоб ти її забрала, — заявив Вест. — І роби з нею що хочеш. Можеш відкрити власну справу. Оплатити навчання. Що забажаєш. — Схоже, йому боляче було все це вимовляти.

Вілла підвела на нього очі, наповнені сльозами.

— Хай що буде з нами далі, — додав Вест, глитнувши клубок у горлі, — тебе тут силою не тримають.

Геміш притих, очікуючи на відповідь Вілли. Та вона нічого не відповіла.

— То гаразд. Усі, хто голосує, висловлюйтесь щодо