Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

– У-у-у, я буду дружком нареченої, тільки посмій сказати, що я не буду дружком нареченої, я надеру тобі дупу!

– Я не маю вибору, Метте. Крім тебе ніхто не поставить пристойну музику на весіллі.

–Так!– крикнув він, обіймаючи мене.

Я розреготалася. Єдине, що мене хвилювало, я дала відставку Крісу, і він ще довго не заведе цю розмову, але сама я йому нагадувати не хочу, врешті–решт, чия це була ідея? Я не буду однією з тих, хто так задовбала свого чоловіка балаканиною про одруження, що він дає їй бабки й каже, що одружується, аби тільки вона припинила тріпатися про це. Залишається сподіватися, що Патриція, яку, схоже, бомбить, внесе свою лепту в цю історію.

Пройшло кілька тижнів, на роботі був порядок, Метт став найкращою нянькою в історії і вже навіть навчив племінників кільком аккордам. Я повернулась раніше і саме допомагала кухарці з вечерею. Енн була вправним кухарем, мені просто було нічим зайнятись і я хотіла допомогти. Через годину повернувся Кріс. Ми сіли вечеряти, і він, дивлячись на мене, запитав:

– Чому моя мати думає, що ми одружуємося?

– Мені захотілося поставити її на місце, не бери в голову.– пирхнула я, хоча серце закалатало.

– Сьогодні вона зустрілася зі мною, щоб обмовити тебе.– уважно спостерігаючи за моєю реакцією, сказав він.

– Та, що ти?

– Так. Сказала, щоб я пішов від тебе і припинив спілкування Джинні з тобою.

– І що ти відповів?

– Що нізащо не запрошу її на наше весілля.

Ми розреготалися.

– Я взагалі б нікого не запрошувала. Хочу, щоб це було тільки наше, розумієш? Я погарячкувала, коли наговорила твоїй матері, що я про неї думаю, і тепер сумніваюся, чи сказала я це тому, що передумала і нам уже час, чи тупо на зло їй.

– Е, ні. Тобі вже не втекти з цього корабля... – сказав він, притягаючи мене до себе.– Ти кохаєш мене?

– Звісно.

– Ти хочеш, щоб в Оллі був батько?

– Так.

– У такому разі досить створювати проблему. Не хочеш свята? Давай втечемо в Париж і розпишемося там.

– Ти я і священик?

– Ти я і священик.– кивнув він.

– Я не буду в піжамі.

– Як забажаєш. Так, посидь поки що тут, я зараз повернуся.

Він чмокнув мене і побіг по сходах нагору, через хвилин сім він повернувся, тримаючи в руках темно–зелену оксамитову коробочку.

– Я давно його замовив, сподівався, що коли–небудь ти будеш готова. Я стягнув твою каблучку, щоб дізнатися твій розмір. Вибач.

–То он-де був мій перстень з аметисту?!

Він захихотів, передавши мені коробочку. Я відкрила її, на мене дивилася витончена бабка з тільцем з білого срібла, силуетом нагадувала жіночу постать з маленькою голівкою в капелюшку, ажурні крила були прозорими, тонкі прутики з білого золота оперізували форму крилець і становили невеличкі недоведені лінії всередині крилець, і ці прутики десь переливалися дуже дрібними, менші, ніж бісер, білими і чорними діамантами. Цю каблучку надягали на безіменний, але крила бабки закінчувалися на мізинці та середині середнього пальця. Вона мала бездоганний вигляд.

– З ним у комплекті йде обручка, її потрібно надягати зверху на цю.

Я дістала високу плоску каблучку з білого золота і одягла її зверху, голова з капелюшком і плечі бабки якраз лягли на неї, і я помітила, як засяяла бабка в сумі з обручкою.

– Вона просто... вражаюча.

– Ти дуже відрізняєшся від типових дівчат, я вважаю дурним прирівнювати тебе до них і підбирати тобі типові речі. Я бачив малюнок цієї бабки у тебе в блокноті. Ти якось обмовилася, що якщо виготовити таку зі срібла, може вийти гарна брошка. Я задумався над цим, і Гаррі Вінстон підтримав мене. Він той ще віртуоз. Усе, що я хочу сказати, Джекі, ти неординарна, ти яскрава, з тобою тепло, ти начебто скептик і багато чого не схвалюєш, але водночас тішишся, як дитя, дивлячись на картини, плачеш, вдивляючись у зворушливі моменти в кіно, малюєш разом із дітьми, дивишся мультики з такою самою увагою, як і фільми, і це робить тебе такою... живою, чуттєвою, відкритою, глибокою. Ти вмієш подивитися так, ніби не існує у світі людини, якій ти була б рада більше, ти турботлива, ти чудова мама, у тебе чудове почуття гумору. Поруч із тобою я можу забути про все на світі і заради тебе я готовий змінюватися, готовий щось робити. Я хочу, щоб ти була поруч зі мною, тому що, будучи з тобою, я насправді живу. Тому, я хочу, щоб ти була моєю дружиною. Тому, що таких почуттів і в такій самій кількості знайти в будь–якій іншій жінці я не зумів би ніколи. Тож...

– Ти здурів.– прошепотіла я.– От ви мужики дивні істоти, а? Даруєте гарні каблучки, щоб перевірити чи ми матеріалістки, а ми що? Повинні відмовити і пускати слину за втраченою прикрасою?

Він розреготався.

–Ти ж знаєш, наскільки дорогий мені, що я відчуваю до тебе і... звісно, я згодна, бо... – я збиралася сказати милість, але, боже, я не буду собою, якщо не зіпсую такий момент, тож я виставила руку вперед. – Це кільце всевладдя мене достобіса вабить! Я згодна.