Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

Він поцілував мене і розреготався.

– Про це я й кажу.

Сьогодні день народження у Ві. Я навіть не знала, де вона, не бачила її з весілля. Коли вона запросила нас до себе, я й подумати не могла, що вона матиме вигляд, як людина. Без пірсингу, з однаковим кольором волосся, у пристойному одязі. Ми поїли, подивилися якийсь фільм. Я дивилася на Ві, яка сіла на руки до Трента, вони про щось розмовляли, він зрідка цілував її у скроню. Тільки зараз я зрозуміла, що вона нагадує мені мене саму. Те, як вона ніжиться в його обіймах, як він дивиться на неї. Звісно, нас із Крісом і їх краще не порівнювати, ми, в принципі, абсолютно різні у всіх сенсах, але зараз, дивлячись на їхні сплетені руки з каблучками, я замислилася, що моя істерична сестра, нарешті, не істерична. Вона... щаслива? Звучить тупо. Ві і щаслива. Хтось сказав: "Лише глибоко нещасна в душі людина відмовляється помічати щастя іншої". Чи вважаю я себе щасливою? Я не думала про це. Є люди, які переконують усіх, що щасливі, вони собі брешуть, є люди, яких хвилюють тільки глобальні проблеми і вони вважають себе за замовчуванням щасливими, є ті, хто розуміє, що були щасливі, стаючи нещасним, а я... я вважаю, що щастя – це не стан, це настрій. Сьогодні ти щасливий, сонячно надворі, твій хлопець приготував тобі каву і не переборщив із цукром або вершками, ти з першої спроби підібрала вбрання, у транспорті були вільні місця, на роботі твій проєкт оцінили, тощо. Але завтра день буде абсолютно звичайним. Я до того, що вважати себе щасливим увесь час просто тому, що живий, або маєш хлопця/дівчину, або ще що, це з одного боку класно, але я не вважаю це тим неймовірним щастям. Мати Кріса в моєму житті, Джинні й Олівера, здорових і веселих карапузів – це везіння, і я щаслива, що вони в мене є, але я б не вважала себе нещасною, якби не познайомилась із Крісом і Джинні чи якби Лів була живою і виховувала мого хрещеника. Можливо, але я не зводжу до абсолюту щастя як таке, це робить вас вразливими, якщо ви посеред купи проблем не закінчуєте життя самогубством – це чудово, але якщо на всі ваші проблеми зверху ви вивалюєте: "у мене є чоловік, значить, однаково, що дім відбирають, що грошей немає навіть на сніданок, що я ходжу в лахмітті і мене не беруть на роботу – я щаслива". Тому, що херня це "з милим рай і в курені" за таким критерієм, давайте всі жити в лайні, зате з дорогими людьми. Потрібно прагнути до кращого, а не видавити з себе щось захудаленьке і зводити себе в напівбога. Я не знаю. Кріс, безсумнівно, дуже важливий для мене, він кохає мене, я кохаю його, немає нічого кращого для жінки, ніж бути коханою, знати це, відчувати в кожній справі, чути якомога частіше, але щастя – це не вічність, щастя короткочасне, це хороша новина, це кумедний жарт, це теплі обійми, це несподівана й приємна зустріч, перший поцілунок, перше зізнання, це усвідомлення того, що те, над чим ти працював нарешті справдилося, це подяка, світло й радість. Але коли з обличчя зійде посмішка, залишається просто приємний осад. Так минає щастя, і воно не змінюється смутком, воно змінюється цілковитим спокоєм. Коли Оллі назвав мене мамою, коли в Парижі, я ледь не плакала від захоплення, бігаючи від картини до картини, і в тому ж Парижі Кріс освідчився мені в коханні, коли я відвідую дідуся й бабусю Кріса, щоразу, коли Метт вгадує пісню, яку я співаю, а робить він це весь час. Цих моментів маса і моє життя зіткане з таких щасливих моментів. Чи помічала я щастя Ві? Ні. Щастям насолоджуються скромно і в тиші, а не кричать на весь світ. Якщо людина повторює вам триста разів на день, що вона щаслива, вона явно практикує самонавіювання. Знаючи минуле їхніх стосунків, я не вірила, що в них є майбутнє, і не могла підтримати Ві ні на стадії "вибору" партнера, ні вже тим більше чоловіка. Якщо ця нікчема її тішить, що ж, яка я сестра, якщо не підтримаю її? Зрештою, якби Ві повторила бодай левову частку того, що я говорила про Трента, у бік Кріса, я б заткнула їй рота ще на першому складі. Я б ніколи не дозволила ображати його. Нікому й ніколи. Так–так, така я сестра, користуюся авторитетом і слабким характером молодшої сестри, знаючи, що вона не дозволить собі того, що дозволяю я. Скажіть, що я сволота і валіть. Але, ви забуваєте одну велику деталь: Кріс не заслужив жодної образи, яку могла б собі дозволити Ві. Він не Трент, і ніколи ним не був, благо. Можливо, Трент переосмислив себе і свої дії. Я ніколи не вірила і не буду в те, що люди змінюються, але в це вірить Ві, і я маю підтримати її і бути поруч, якщо коли він обісреться, схибить. Можливо справа не в горезвісному щасті, а в тому, що вона заспокоїлася. Вона не шукає проблем, не поводиться підло, не намагається обікрасти рідних. Вона дорослішає, і це те, чого я завжди боялася, я не знала ким виросте Ві. До її десятиліття я вірила, що вона виросте моєю найкращою подругою, а після... Після я вірила, що вона в кращому разі закінчить у в'язниці для неповнолітніх. Тепер я бачу, що вона змінилася, на краще. Я не стану приплітати сюди Трента і просто віритиму в те, що вона сама набула трохи мізків.

– Я люблю тебе.– прошепотів мені у вухо Кріс.

Я глянула на нього з посмішкою. Його руки обійняли мене за талію, він притулився губами до мого чола. Мене пробрали ніжні теплі промінчики, легкого, вже звичного, але такого рідного персонального швидкоплинного щастя.

– Ти робиш мене дуже щасливою. – сказала я, обдумуючи свої слова. Думаю, кожен хлопець, який справді думає про свою дружину, жадає почути ці слова. Він подивився на мене таким поглядом, якого удостоюються, напевно, тільки в кіно і то, володіють таким тільки імениті актори. Він подивився на мене, наче Пігмаліон, який виготовив скульптуру і полюбив її всім своїм серцем, наче я єдине, що є в цій кімнаті і в цьому світі. На мене ніхто й ніколи так не дивився. І це, напевно, дорожче за будь–які слова. Він погладив мою руку, на якій уже була моя мініатюрна, мов слон посеред кімнати, каблучка, що позначила мене вже як наречену, чоловікові, який обіймав мене в цю секунду. Я поцілувала його і піднялася. Ві втупилася на мене, і я жестом підкликала її. Я почала філософський діалог на вільну тему, Ві просто слухала мене, дивлячись у вікно балкона.