Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

Друга відома історикам спроба запровадити систему «сайсітекі кунсю» відбулась через століття, за правління Явіса II (276–278). Мати імператора — імператриця Нелі — шукала тоді нові опори для дискредитованої корупцією та державними переворотами династії. Нелі зацікавилась Орденом, як можливим політичним союзником її сина. Але далі консультацій справа не зайшла.

Під час Другої Смути Орден та його публічно-політична складова — Патріотична партія Аврелії (ППА) підтримали імператорський Дім Оурбені, який врешті-решт, зазнав поразки. У 356–362 роках Сіоран Шостий та Іріте Ойзеле піддали членів Ордену і функціонерів ППА жорстоким репресіям. Під час репресій загинуло більше як сімсот чільних членів Ордену, практично у всіх аристократів, звинувачених у заколотницьких діях, конфіскували землі й маєтності, відібрали спадкові титули та станові привілеї. Орден було заборонено спеціальним імператорським декретом (358 рік). Після розгрому Тих, що схиляються перед Мечем, провідні позиції у колонії зайняли вихідці з Альфи Альфи, піфійські жриці й місцеві корпорації.

Після вступу на трон Туре Шактірі Другого (391 рік), який потребував союзників у протистоянні з Піфією, привілеї авреліанської аристократії були частково відновлені, але колишньої величі лорди Золотої Планети так і не досягли. У 393 році, після тридцяти п’яти років підпілля, Орден знову почав діяти на напівлегальній основі. Аристократи відновили у своїх помістях Зали Предків, але і місце відродженого головного орденського святилища, і прізвище нового лідера залишились у цілковитій таємниці.

Викриття «заколоту Ферфаксів» і призначення представником імператора на Аврелії Преподобної Ашелін, яка не приховувала свого негативного ставлення до політичної програми ППА, завдали Орденові значних втрат. Майже двісті адміралів та офіцерів Флоту, яких було запідозрено у схилянні перед Мечем, у десембрії 416 — януарії 417 років ЕВ було звільнено в запас. Але нового указу про заборону Ордену Еарлан Третій не видав.

Орден дехто вважає сектою, хоча від його членів не вимагається сповідування певних релігійних догм. Однак його члени мають притримуватись певного кодексу честі, який, зокрема, передбачає генетичну чистоту роду, категоричну заборону мати дітей від клонок, присягу мовчання про орденські справи, безумовну взаємопідтримку та невідворотну помсту за насильницьку смерть членів Ордену. В містеріях Ордену війна та ритуалізована смерть займають провідні місця. За давніх часів жінки — члени Ордену присягали не жити довше за своїх чоловіків. Багато жінок обрали смерть після загибелі чоловіків у війнах та під час репресій. Ритуальний бік орденського життя також тісно пов’язаний із клинковими боями, вивченням древніх бойових мистецтв, багатоденними медитаціями у спеціально обладнаних Залах Предків та складною ієрархією урочистих клятв і присяг, які приймаються на священних мечах. Саме ритуали присяг дали Ордену його назву.

8

Біологічний лабораторний модуль

мобільної бази 11-го флоту NF5 «Катадін»

у системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).

2 юна 417 року Ери Відновлення.

— Преподобна Сайкс не зможе тебе прийняти, — повідомила Закові Дімера. — Ані сьогодні, ані найближчими днями. В неї тепер невідкладні справи.

— Ще два тижні тому нічого важливішого за розплідник чулімб для неї і для адмірала Кортнея не існувало. А тепер я вже третій день не можу вирішити елементарних питань. Всі ухиляються, мурмочуть щось недоладне. А у Сайкс кожного дня невідкладні справи. Ді, поясни мені, що відбувається?

— Не всі рішення приймаються тут. І не про всі рішення мені розповідають.

— Чулімби вже не потрібні?

— Потрібні, Зачику, ще й як потрібні, — Дімері кортіло погладити голову ксенобіологові; вона бачила, що він майже у розпачі. — Не переймайся. Все йде добре. Ти тепер велика людина, визнаний науковець. Ти зробив свою справу, знайшов чулімб. Тепер рішення по цій темі приймають виключно найвищі керівники Імперії. В них інші масштаби бачення проблеми, інші масштаби її розв’язання… Сідай у крісло, я пригощу тебе справжнім магонійським чаєм.

— Я розумію, — Зак-Зак присів за лабораторний стіл, що одночасно правив Дімері за обідній. — Тепер усі теми по чулімбах віддадуть отим авреліанським та арпікранським академікам, котрі п’ять років знущались із мене, цькували, як трюмного щура…

— Біологією чулімб тепер займаються піфійські ксенобіологи і спеціалісти з лабораторії управління «D». Цивільних академіків на штиб Гурако до такої роботи навряд чи тепер допустять, — зауважила Знаюча, засипаючи до керамічної посудини трав’яну січку. — Сестри привезли мені чай із Сецзе… Правдивий, з молодого чайного листя. Його виростили на наших плантаціях за древніми земними технологіями. Він зростав під нашим сонцем, під променями священної Рірі.

— Яка ще лабораторія? — Зак, котрий уже майже заспокоївся під примовляннями Дімери, раптом похопився і вп’явся у Знаючу настороженим поглядом. — Де вона знаходиться, та лабораторія? Я уперше про неї чую.

— Ти й не міг про неї чути. Це об’єкт надзвичайного рівня секретності. Великий військово-дослідницький корабель, назви та індексу якого нікому не повідомляють. Навіть умовного шифру не повідомляють.

— Дослідницький корабель? Він прибув сюди? До системи Ахернару?

— Зачику, не питай мене. Я не зможу нічого тобі сказати.

— Мені заборонено розповідати, так? У мене не той рівень допуску?

— У нас у всіх не той рівень допуску. Навіть адмірал Кортней не має допуску до цього об’єкта й до всього того, що там відбувається. Я знаю лише, що половину із тих чулімб, що їх впіймали Джи Тау в останні дні, відправлено невідомо куди. А ще я знаю, що на Сельву дозволили сісти кораблю ґ’ормітів.

— Корабель ящерів на Сельві? — від здивування Зак-Зак відкрив рота. Дімера стримала себе, щоби не розсміятись, так кумедно він виглядав цієї миті. — Ді, але ж це історична подія! Найсправжнісінька історична подія. Це ж уперше за всі століття позаземної колонізації!

— Тепер ти розумієш, чому Преподобна не має часу зустрітись із тобою?

— Так… — промимрив Зак. — Ді, я прозріваю…

— Ти прозрів, а чай дозрів, — скаламбурила Знаюча і зазирнула під накривку посудини, до якої півтори хвилини тому залила окропу. — Від такого магонійського чаю, Зачику, навіть адмірал не відмовився б… Та що там адмірал, сам імператор не відмовився б від такого смачного чаю.

Дімера поставила на стіл керамічні чашки і налила до них золотавого напою. Забутий людством Периферії аромат наповнив тісне приміщення лабораторного модуля.

— Прикольний напій, — оцінив ксенобіолог, обережно відсьорбнувши гарячої рідини. — Його п’ють лише на Піфії?

— На Землі також п'ють чай. І ще, здається, на Аврелії. Проте в земних сортів зовсім іншій смак. Зовсім. Промені Рірі додають