Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

— Можливо… Слухай, Ді, а ти знаєш, коли присельвився зорельот ящерів?

— Кілька днів тому. Точної дати не знаю. Все, що стосується ґ’ормітів, тримається у страшній таємниці.

— І місце посадки?

— Авжеж.

— Мені чомусь здається, що вони присельвились недалеко від Аметистової печери.

— Цілком може бути, — знизала плечима Знаюча. — Ґ’орміти так само бояться ґиргів, як і ми. Напевне, чулімби їх теж цікавлять.

— А може, тих чулімб, яких відправили невідомо куди, подарували ґ’ормітам? — припустив Зак-Зак.

— Такого, звісно, виключати не можна. Але мені все ж таки здається, що їх відправили до секретної лабораторії. Для експериментів. Ти ж пам’ятаєш, як Преподобна наполягала на експерименті з Licosa selvix для перевірки ментальних здатностей скутулії.

— Чулімб ми вже зводили з лікозами. І з василісками зводили. Здатність чулімб руйнувати зв’язок між симбіонтами неодноразово підтверджена. Які тут іще потрібні експерименти?

— Зачику, подумай добре, — Дімера багатозначно примружила очі. — Ти ж розумний.

«Невже!? — у голові Зак-Зака сяйнула здогадка. — Але ж для цього потрібно мати живих ґиргів».

— Отож-бо… — підтвердила Знаюча.

«Читаєш мої думки?»

— А ти як думав? Налити тобі ще чаю?

«А звідки у них живі ґирги?»

«Минулого року хтось намагався заразити спорами норн Перший арсенал на Альфі, — почув Зак-Зак голос у голові. — Виконавця теракту схопили. Логічно припустити, що Джи Тау отримали тоді спори».

«І вони ризикнуть запустити ґиргів на той секретний корабель?»

«Думаю, що вже ризикнули. Перед тим, як приймати остаточне рішення, вони хочуть впевнитись, що чулімби зможуть ефективно руйнувати зв’язок поміж ґиргами і норнами».

«І вони не бояться?»

«Напевне, дослідницький корабель обладнано відповідним чином».

«А що ти маєш на увазі під „остаточним рішенням“? Будувати чи ні розплідник чулімб?»

«Продуктивності твого розплідника не вистачить для того, щоб зупинити навалу ґиргів. Для цього знадобляться десятки, сотні тисяч чулімб. Я маю на увазі рішення про створення кількох фабрик для їх серійного клонування».

«Он воно що… Преподобна Сайкс тепер на тому секретному кораблі?»

«Не знаю».

Зак-Зак одним великим ковтком допив свій чай. Лише тепер він спромігся уявити усю грандіозність механізму причин і наслідків, запущеного ним у надрах Аметистової печери.

9

Військовий корабель-лабораторія 5Р73 «Анапурна»

у системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).

4 юна 417 року Ери Відновлення.

Преподобну Сайкс на посту номер один ВКЛ зустрів головний біолог Одинадцятого флоту полковник-дослідник Кайсим. Знаюча побачила його сплутані думки, де звична посадова настороженість сусідила з образом вродливої молодої жінки, бридкими примарами ґиргів та гордістю за те, що головний біолог вважав досягненнями та відкриттями останніх днів.

— Доповідайте, полковнику, — Сайкс присіла за пульт центральної демонстраційної панелі.

— Так, мем, — Кайсим залишився стояти; гідність не була сильним боком його вдачі. — Лабораторний модуль було відділено від «Анапурни» півтори доби тому. Зараз він перебуває на відстані ста кілометрів від ВКЛ. Ми активували спори норн і за вісімнадцять годин ті відкрили свої портали. Ми досліджуємо весь комплекс фізичних та біологічних явищ, що супроводжують життєві цикли симбіонтів. Апаратура модуля працює без зауважень.

— Вісімнадцять годин? — перепитала Сайкс, спостерігаючи біганину ґиргів приміщеннями лабораторного модуля. На центральній панелі одночасно висвітлювалось вісім відсіків. Всі вони були заповнені зграями ксеноморфів. — Ці ґирги нагадують мені чуму…

— Чуму? — не зрозумів полковник.

— Люди гинули від чуми, тому що організм не здатний був витримати ураганного зростання кількості токсичних чумних бактерій. Кількість як генералізована перевага. Біологічна зброя «ґирги-норни» діє за тим самим принципом. Тварюки перемагають за рахунок нестримного примноження агресивної біомаси. До речі, ви вже почали випробовування?

— Так, мем, ми вже випробували зо два десятки репелентів. Вони не діють, тому що ґирги не дихають. Вони живуть виключно завдяки внутрішньому запасу повітря.

— А нові кіборги?

— Ми випустили проти ґиргів шість термінаторів модифікації Мк8. Кіборги, мем, спочатку діяли дуже ефективно. Чесно кажучи, приємно було спостерігати, як вони нищили цю стрибучу бридоту. Розробники з «Айрон Воркс» нам не брехали: за швидкістю реакції їхні «павуки» не поступаються ксеноморфам. Але за сім-дев’ять хвилин квантовий мозок кіборгів починав втрачати стабільність. Перші збої виникали у біонічних плівках процесорів другого ступеня, потім виходили з ладу позитронні оболонки. Наші аналітики вважають, що норни здатні створювати не лише портали, але й щось на кшталт плазмових лінз-випромінювачів, які впливають на квантові процесори, на позитроніку і на людський мозок. Тип випромінення ми визначити поки що не можемо. Однозначно — це не наведена гравідинаміка, як ми раніше думали.

— А хоча б припущення у вас є?

— Аналітики кажуть, що це на межі наших теперішніх уявлень про фізику кваркових підрівневих полів. Щось пов’язане із так званою «взаємодією третього типу». Як і для створення порталів, для плазмових лінз потрібне енергетичне живлення зоряної потужності. З якої вимірності вони беруть енергію і яким саме способом, ми не знаємо. У норн не знайдено жодних спеціалізованих органів… — полковник нервово мацнув комір мундира під набряклою шиєю. — «Павуки», мем, припинили чинити опір на десятій-дванадцятій хвилині. До цього вони знищили біля двохсот ксеноморфів, але норни компенсували втрати.

— За який час?

— За дві години, мем.

Сайкс кілька хвилин спостерігала за метушнею ґиргів. Потім перепитала:

— Отже, наскільки я вас зрозуміла, на електронне обладнання самого модуля це загадкове випромінення не діє?

— Здається, ні, мем. Електронне обладнання працює вже тридцять п’яту годину. Випромінення діє лише на квантові процесори, на позитроніку і на людей.

— Зрозуміло. А що з чулімбами?

— У нас все готове. Капсула з чулімбами буде зістикована з модулем за чотири хвилини. Після того ми відкриємо шлюз, і клан із десяти чулімб опиниться сам на сам з ґиргами.

— Скільки там зараз ґиргів?

— Шістсот вісімнадцять, мем, — подивився на стрічку даних Кайсим. — Зараз їхня кількість стабілізувалась, нові не прибувають. Динамічна активність і температура тіл знизились. Можливо, це наслідок вичерпання запасів повітря.

— І голоду. Ви ж їх не годуєте.

— Там був запас синтетичного м’яса, мем, але його вистачило лише на кілька хвилин. Ми досліджували, яку кількість зі спожитої їжі вони залишають собі.

— І яку?

— Менше двадцятої частини, мем. Все інше відправляється до матки. В них цікавий метаболізм. Спочатку їжа обробляється ферментами у мембранному мішку, розташованому відразу за пащею. Звідти більша її частина йде до іншого мембранного мішка, під спинним панциром. Там живе колонія норн. Коли