Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 297
Перейти на сторінку:
Лі Вань, Таньчунь і її сестри, перед тим як лягти спати, пішли провідати батьків, але не маємо ми про це розповідати.

Вранці Фенцзє причесалась, умилася, доповіла пані Ван, що їде, і прийшла попрощатися з матінкою Цзя. Почувши, що Фенцзє збирається до палацу Нінго, Баоюй захотів будь-що-будь поїхати разом із нею. І Фенцзє довелося чекати, поки він переодягнеться. Потім вони вдвох сіли в коляску й вирушили до палацу Нінго.

Дружина Цзя Чженя пані Ю та дружина Цзя Жуна пані Цінь у супроводі цілої юрби служниць і наложниць зустріли їх біля других воріт.

Пані Ю перекинулася декількома жартами з Фенцзє, взяла за руку Баоюя, і вони разом пішли в будинок відпочити. Пані Цінь подала чай.

— Навіщо ти мене запросила? — запитала Фенцзє в пані Ю. — Хочеш почастувати чим-небудь смачним? Тоді не барися, подавай відразу, а то в мене повно справ!

Пані Ю не встигла відповісти, як у розмову втрутилися відразу декілька жінок.

— Тоді не треба було приїжджати, — навперебій заговорили вони. — А позаяк уже приїхали, наберіться терпіння й чекайте!

Поки вони розмовляли, увійшов Цзя Жун і запитав про здоров’я Фенцзє.

— Хіба мого старшого брата немає вдома? — запитав Баоюй.

— Він поїхав за місто до панотця довідатися про здоров’я, — відповіла пані Ю й після деякого мовчання додала: — Тобі, напевно, нудно? Піди прогуляйся!

— Тобі поталанило, — сказала пані Цінь. — Ти хотів познайомитися з моїм молодшим братом — отож, він приїхав і зараз у кабінеті. Чому б тобі до нього не піти?

Баоюй охоче погодився, і пані Ю наказала служницям:

— Ідіть із паном, можливо, йому що-небудь знадобиться!

— А що, коли запросити твого брата сюди? — втрутилася Фенцзє. — І я не від того, щоб із ним познайомитися.

— Гаразд, гаразд! — обірвала її пані Ю. — Ні до чого це тобі! Брат моєї невістки вихований не так, як діти з нашого дому, і не звик, на відміну від тебе, триматися вільно. Так що, чого доброго, потім із тебе сміятиметься.

— Та як він посміє? Я ж не збираюся потішатися з нього!

— Він дуже боязкий, — сказав Цзя Жун, — ніколи не бував у товаристві, й я впевнений, ви в ньому розчаруєтеся, тітонько.

— Тьфу! Що за дурість! — обурилася Фенцзє. — Нехай би він був хоч самим чортом, однаково я хочу його бачити! І не базікай більше! Зараз же приведи його, інакше одержиш добрячий ляпас!

— Добре, зараз приведу, — Цзя Жун покосився на Фенцзє, — тільки не гнівайтеся!

Фенцзє посміхнулась. А Цзя Жун вийшов і незабаром повернувся в супроводі стрункого хлопчика, трохи худорлявішого за Баоюя, з блідим гарним обличчям і червоними губами. Манери в нього, мабуть, були вишуканіші, ніж у Баоюя, а боязкістю й соромливістю він походив на дівчину. Бентежачись, він звернувся до Фенцзє, ледве чутно запитав у неї про здоров’я.

— Ви дуже пасуєте один одному! — весело сказала Фенцзє, підштовхнувши Баоюя.

Вона потисла хлопчикові руку, посадила поруч із собою й почала не кваплячись розпитувати, як його ім’я, скільки йому років, чи давно він навчається. Хлопчика звали Цінь Чжун.

Служниці відразу зрозуміли, що Фенцзє ніколи не бачила хлопчика, а подарунків, що були б доречними при першій зустрічі, у неї немає, і поспішили до Пін’ер.

Пін’ер же, знаючи, що Фенцзє дуже приязна з пані Цінь, вибрала шматок матерії, взяла два маленькі золоті пластинки «кандидата, що склав іспит на вищий ступінь»[118] і звеліла служницям негайно віднести все це в палац Нінго.

Пані Цінь звеліла подякувати Фенцзє, а та сказала:

— Такий незначний подарунок не вартий подяки.

Після трапези пані Ю, Фенцзє й пані Цінь сіли грати в доміно. Але про це ми не розповідатимемо.

Тим часом Баоюй і Цінь Чжун без усяких церемоній почали розмову. Баоюй чомусь одразу відчув себе обділеним долею. Думки, одна безглуздіша за іншу, тіснилися в його голові.

«Бувають же в Піднебесній такі люди! — міркував Баоюй. — Адже я перед Цінь Чжуном — брудна свиня або паршиве цуценя! Як прикро, що я народився в багатій і знатній родині, а не в родині бідного вченого, тоді ми давно вже подружилися б із ним і життя моє не минуло б марно. Навіщо мені знатність, навіщо шовк і парча, якщо я нікому не потрібний, як сухий пень або гниле дерево; найніжніша баранина й найтонші вина наповнюють мою брудну утробу, подібну до стічної канави або помийної ями. Багатство й знатність гублять мене!..»

Цінь Чжун же, дивлячись

1 ... 58 59 60 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"