Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

24 липня «на місця» спускається нова постанова Оргбюро ЦК КП(б)У «Про недоліки у роботі органів МВС, МДБ, суду і прокуратури по боротьбі з порушниками радянської законності у західних областях УРСР». Вона констатує: «тільки за 5 місяців 1946 р. по всіх західних областях УРСР було встановлено 965 порушень соціалістичної законності, в 462 випадках винні були віддані під суд». Основні порушення «соцзаконності» перераховано такі:

— безпідставне утримання невинних під вартою впродовж тривалого часу (2 023 з 3 092 заарештованих лише в Станіславівській області);

— незаконні обшуки на виїмки майна;

— «затягування» розслідувань;

— «штучна фабрикація» «запасної молодіжної сотні УПА»-,

— побиття;

— «самочинні розстріли», в т. ч. безневинних дівчат;

— незаконні арешти;

— розстріли тих упівців, які з’явилися з повиною.

«В низці випадків, — читаємо в документі, — замість пе-редання до суду та зразкового покарання, винуватці грубих порушень отримують лише дисциплінарні стягнення».

1947 рік

Він приніс населенню УРСР голод. Померло 1 млн осіб. Ще 1 млн захворіли на дистрофію.

У той самий час і в тому самому просторі не вщухала війна із «залишками націоналістичних банд». Звіти з областей до Києва про «виконання» постанов ЦК та уряду та про постійне «поліпшенння виконання» особисто новому керманичу комуністів республіки з характерним українським прізвищем Каганович ідуть щотижня. 11 жовтня Київський(!) обком партії надсилає переможну реляцію «Про ліквідацію осередку ОУН і УПА на території Васильківського району». По справі «притягнули» 15 осіб, керівника групи — «захід-няка» «Марка» вбили під час затримання — чинив збройний опір. 10 учасників групи отримали по 25 років каторжних таборів, п’ятеро — по 10 років. З та 21 листопада озброєні боївки УПА зафіксували на території Бородянського таМа-карівського районів області, але їм в ті дні пощастило…

27 жовтня — з території лише однієї Дрогобицької області «до віддалених районів СРСР» було виселено 4 559 родин, 14 486 осіб, в т. ч. 4 463 дітей. 14 листопада: з території Станіславівської області виселено 4 575 родин чисельністю 12 476 осіб, у яких конфіскували 4 323 та землі, 3 123 житлових будинки, 3 872 корови, 747 коней, 1 920 овець, весь реманент й т. д., й т. п. Конфіскували і велику кількість продовольства, навіть квашену капусту та огірки…

Депортації населення набули такого розмаху, що дали націоналістичному підпіллю всі підстави стверджувати: кількість висланих нараховує десятки тисяч осіб. У червні 1948 р. Шухевич публічно заявив: «в Сибір під час останнього масового вивозу… тобто в днях 19–21 жовтня 1947р.» за «неповними підрахунками» депортовано 150 тис. українців[200].

26 грудня Управління з перевірки партійних органів ЦК КП(б)У подало звіт «Про хід боротьби з формуваннями УПА та підпіллям ОУН» за 20 останніх днів листопада та 20 перших днів грудня. Цифри такі: «кількість бандпро-явів» — 130, «вбито бандитів» — 421, заарештовано — 1 077, «наші втрати» — 190 осіб.

1948–1949 роки

«Доповідна записка військового прокурора військ МВС Української округи Г. Кошарського «Про факти брутального порушення радянської законності у діяльності т. зв. спец-груп МДБ» від 15 лютого 1948 р. Підкреслюю: необхідність «засилати до націоналістичних формувань спеціально підготовлених людей для розкладення націоналістичних банд» є безпосередньо ініціативою партійного керівництва УРСР. Відповідний документ ЦК КПУ є також беззаперечним доказом того, що вся боротьба проти націоналістичного руху велася поза межами навіть так званого «радянського законодавства», яке не передбачало такого роду діяльності[201].

Скажу більше. Більшість цитованих нижче документів ухвалювалися партійними, а не державними органами. Тобто, з формально-правового боку, вони знаходилися поза межами навіть радянського «правового» поля. Отже, були злочинними навіть за «поняттями» радянської юстиції. Як за формою, так і за суттю. Формально діюча на той момент Конституція СРСР 1936 р. нічого подібного не передбачала. Отже, маємо справу з принциповою, послідовною, злочинною політикою, форми і наслідки якої далеко перевищують форми і наслідки такої самої злочинної політики нацистської адміністрації на окупованих польських та українських землях.

Зі згаданої «Доповідної записки» прокурора МВС наведу лише один приклад, один висновок і одну констатацію. Приклад: «В ніч на 23 липня 1948 р… з с. Підвисоцьке була відведена до лісу гр-ка Репницька Ніна Яківна, 1931р.н. В лісі Репницька була піддана катуванням. Допитуючи Репницьку, учасники спецгрупи тяжко били її, підвішували догори ногами, вводили до статтевого органу патика, а потім почергово гвалтували її. В безпомічному стані Репницька була кинута в лісі, де її знайшов чоловік, доправив до лікарні, в якій Репницька перебувала тривалий час на лікуванні». Висновок: «З наведених вище прикладів видно, що дії т. зв. спецгруп МДБ мають яскраво виражений характер і, зрозуміло, не можуть бути виправдані ніякими оперативними міркуваннями». Констатація: «Виступаючи в ролі бандитів «УПА» учасники спецбоївок МДБ займаються антирадянською агітацією та пропагандою. Однак, серйозна небезпека такої діяльності полягає не тільки в цьому. Виступаючи в ролі українських націоналістів, учасники спецбоївок йдуть далі по лінії штучного, провокаційного створення антирадянського націоналістичного підпілля».

Військовий прокурор військ МВС Української округи 18 травня 1949 р. доповідає ЦК «про беззаконня та свавілля в діяльності т. зв. спецгруп МДБ»'. незаконні розстріли, затримання, катування, зґвалтування, посібництво повстанцям та про притягнення винних у цих злочинах до кримінальної відповідальності. 15 червня МДБ рапортує в ЦК про «заслуги» цих груп: ними «ліквідовано та заарештовано 1 447 бандитів, учасників ОУН і активних банд-пособників». Під час цієї діяльності учасники спецбоївок МДБ «часто-густо морально розкладались і ставали на шлях порушення соціалістичної законності»[202].

1950–1951 роки

Відомостей того часу виявити не пощастило.

1952 рік

8 травня ЦК КП(б)У ухвалює чергову постанову «Про факти брутальних порушень соціалістичної законності в західних областях УРСР».

1953 рік

16 січня на ім’я нового керівника КПУ Л. Мельникова надходить доповідна записка спецкомісії ЦК про