Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ось як. Значить, ще й бачила майбутнє. Захотілося запитати її про моє. Впораюся? Чи є у мене майбутнє в Північній межі? Чи зможу прижитися в цих суворих землях і стати своєю? Але так і не змогла задати жодного питання. Майбутнє має бути невідомим. Коли знаєш майбутнє - втрачаєш сьогодення і живеш лише очікуванням. Тому... нехай буде як має статися.
- Мудра, - розсміялася відьма. - Інша не втрималася б, запитала про майбутнє. Ти не стала. Це правильно. Ти, леді, як знайдеш підклад, загорни її в шматок білої тканини, зарий в землю, а в повний місяць віддай вогню або воді. Вони завжди очищають.
- Дякую. Це цінна порада, - кивнула я.
- Бережи себе, леді Північної межі. І пам'ятай свою обіцянку.
Не подобалося мені те, як настійно вона просила притулку в моєму домі, але відмовити в оплаті за послугу, не могла.
- Я обіцяю дати тобі притулок і хліб, якщо ти прийдеш у мій дім з добрими намірами чи в пошуках захисту, - підбираючи слова заговорила, вливаючи в них магію. - Якщо в твоєму серці буде хоч крапля лукавства - жодна сила не дозволить тобі ступити на мою землю. І буде так.
Відьма задоволено посміхнулася, не зводячи з мене уважного погляду.
- Буде так, - кивнула вона.
І я вийшла, залишивши монети на столі. Ненавиджу ходити в боргах. Нехай краще цього разу вона стане моєю боржницею. Вирішила я і, посміхаючись весняному сонечку, попрямувала шукати подарунки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда», після закриття браузера.