Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

4. Прозріння ще не настало? Запитай своїх подруг. Скажи: «Я намагаюся краще зрозуміти, як вибудовую стосунки з чоловіками/жінками/кимось іще. Ти часом не помічала, я маю якісь стандартні сценарії взаємин?» Можеш запитати: «Коли йдеться про стосунки, чи є щось у моїй поведінці таке, про що ти завжди думаєш «О НІ, ЗНОВУ»»? Цю техніку я випробувала з Джулією, і вона сказала: «Ти завжди поспішаєш залагодити всі його проблеми, навіть якщо ви заледве знайомі й перебуваєте на тих ранніх етапах, коли стосунки мають бути легкі та втішні». Я знала це про себе, АВЖЕЖ ЗНАЛА, але не хотіла визнавати, аж поки Джулія озвучила це за мене. От же ж ця Джулія, все вона знає!

5. Запитай своїх колишніх. Це пункт із викрутом, бо цілком контрінтуїтивний, та якщо ви розбіглися з кимось і лишилися приятелями, і за умови, що вже минув якийсь час, така людина може мати для тебе цінні інсайти. Звісно, НЕ запитуй тих колишніх, із якими стосунки завершилися на поганій ноті. Покладатися на думку тих телепнів не варто.

6. Думай далі та продовжуй записувати. Часом на те, щоб виявити сценарій, потрібно трохи часу. Та іноді, коли після тривалих розкопок ти нарешті знаходиш, здається, наріжний камінь своїх повторюваних невдач, поруч виявляється нова шахта й ціла копальня нових недосліджених проблем. Ти подумаєш СВЯТА КОВІНЬКА, ЩЕ ГЛИБШІ ПОКЛАДИ ЛАЙНА? Але будь терпляча. Важливо, що ти над цим працюєш, це єдине, що має значення. Це процес, і ти його запустила. Чи запустила ще раніше, а тепер розплутуєш? Щось таке.

7. Після цієї титанічної праці потіш себе чимсь. Подаруй собі щось приємне. Улюблені ласощі, в яких ти собі вічно відмовляєш, красиву ручку, той дорожезний лавандовий лосьйон для рук. Потіш себе. Відзнач той день, який присвятила рефлексіям і глибшому самопізнанню. Хіба ж ти не крута? Бути відвертою з собою складно. Часто те, як ти ставишся до себе, є взірцем, за яким інші формують ставлення до тебе. Якщо ти не робиш для себе приємних дрібничок, чому це робитиме хтось інший? Почни демонструвати світові, на яке ставлення ти заслуговуєш вже зараз. Я таки подарую собі блискучий, сріблястий жакет, про який давно мріяла. А ти?

Ти не жебраєш при дорозі — не мусиш погоджуватися на перше-ліпше

знайди собі класного коханця

Повернімося до того періоду, коли я вирахувала свій деструктивний сценарій. — Пригадуєш, як я досліджувала історію своїх стосунків, рефлексувала щодо них та відчувала готовність вирватися з лабіринту взаємин, що вбивали мою самооцінку? Коли я була вся така збіса самосвідома й готова змінити це все раз і назавжди? Що ж, шкода тебе засмучувати, але зрозуміти, де ти щоразу вперто помиляєшся, й розірвати це зачароване коло — дуже різні речі.

Після майже п’яти років активного романтичного пошуку в Лос-Анджелесі, коли жодні стосунки не тривали довше двох місяців, мені вже було байдуже, що я повторюю той самий чортів сценарій і не можу від нього відійти. Я забила на те, що в більшості сталих стосунків увесь час сумувала, ридала й дивувалася, чому люди взагалі зустрічаються. Попри все це я вирішила, що мені потрібен постійний бойфренд. Хотіла довести собі та світові, що комусь та й потрібна. Навіщо? Та мене просто дістали колеги з їхніми розпитуваннями, коли ж у мене врешті хтось з’явиться. Я ж-бо просто знахідка! Один старший доброзичливець радив, що я мала б «підшукати хлопця, поки ще молода». Менш доброзичлива колега стверджувала, що моя основна проблема в бракові сексу. І хоч як мені кортіло зацідити тій колезі по в носа, та ідея вкоренилася — я не мала хлопця, отже зі мною не все гаразд. Ще одна проблема на мою голову. ЗВІДКИ ТІ ПРОБЛЕМИ БРАЛИСЯ?

Мене чимраз дужче дратувала необхідність пояснювати свою «самотність» сімейним друзям і знайомим парам. На вечірках, куди я єдина приходила сама, мене обступали парочки та, зазираючи в мій телефон, розпитували: «Як узагалі працює той ваш тіндер?», а тоді ахали й охали, коли я з виглядом чарівника демонструвала свайпання наліво і направо. «Шановні, не пропустіть дивовижної атракції! Легким порухом пальця ви можете відшити цілого хлопця!» Друзі самовдоволено щебетали: «Ми таких застосунків і близько не мали!», — вочевидь потішені, що бодай у цьому сподобилися зробити все «як належить» і не опустилися до жаху й приниження знайомств через інтернет. Вони звірялися, що «ніколи не змогли б знайомитись онлайн». Точнісінько, як хтось каже, що не п’є кави, а ти знаєш, що на язиці в нього крутиться «бо я кращий за тебе».

Мені вже голова йшла обертом від постійних виправдань на розпитування та непрохані поради переважно доброзичливих знайомих. Але найгірше, що всі ці обговорення мого невлаштованого приватного життя з часом підточили самооцінку та змусили постійно всім щось доводити. Я мала довести не лише друзям, а й собі, що таки заслуговую на любов. Байдуже, що моя кар’єра стрімко набирала обертів. Байдуже, що довкола мене зібралося фантастичне коло ЛЮБЛЯЧИХ подруг. Навіть не зважаючи на те, що я перевиховала себе аж так, що справді добре почувалася у своєму щоденному житті та пишалася результатами своєї праці. Здавалося, єдиний шанс довести, що я варта любові, — знайти собі хлопця. Тоді я запощу наші фоточки в інста, і всі побачать, що я не безнадійна, що комусь таки потрібна, і тоді, нарешті, настане щастя. Ох, Божечки...

Я засукала рукава і повідомила кожному, кого знала, а також багатьом незнайомцям, що відкрита до пропозицій. «Маєте для мене когось на прикметі?» — тітці, що депілювала мене воском. «Якщо ви мене ні з ким не познайомите, то хто ж тоді?» — цілковитому незнайомцеві, якого зустріла на робочому заході сім хвилин тому. Зрештою, колега, якого я обожнюю, сказав, що знає хлопця саме для мене: це Денні. Денні виявився красенем-фінансистом. Він мав успішну кар’єру, нещодавно придбав будинок і носив окуляри в роговій оправі. — «Так» за всіма пунктами. Усе було при ньому, а такі хлопці мені подобаються.

На першому побаченні, коли Денні пішов до вбиральні, я усвідомила, що він не поставив мені жодного запитання. Поки я цмулила свою першу текілу з содовою, він виступав з монологом про свою крутість та неабиякість. Чи знала я, що він увійшов до рейтингу «30 до 30-ти» Forbes? Чи чула, що Bloomberg News згадували його як одного з найкращих та наймолодших айбанкірів галузі? Та хто в біса такі ці айбанкіри? Це з тієї ж опери, що й айфони? Чи знала я, що він зависав з «Лін» після четвертого перегляду «Гамільтона»? Що за Лін взагалі? Про що він?... Аааааааааа! Це він хизується знайомством із Ліном-Мануелем Мірандою, творцем того мюзиклу. Круто, круто, круто. Мене вернуло від