Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Те, як він звивався, коли вимовляв ці слова, змусило Ілею подумати, що він не просто уявив або почув про це.

?

Вона знизала плечима. Ось що вони з цим зробили. Я творець попелу. Ви думаєте, що я просто катую і вбиваю з його допомогою?

— Ти справді багато вбиваєш, — зважився Терок.

Ілея погодилася з цим. Цілком справедливо. Що ж, суть стоїть. Ви – це ви, а не ваш клан чи хтось інший. Роби, що хочеш, і якщо у тебе хороший клас, тобі начхати на те, що хтось інший зробив з чимось подібним. Ви навіть можете зробити з ним щось краще, щоб показати, що ви не такі. Вибачте, але, врешті-решт, це ваш вибір. І ви повинні робити те, що вважаєте за потрібне.

.

Нейфато довго дивився на неї, перш ніж здригнувся від удару поблизу.

?

Терок підняв ківш. Подивіться, хто повернувся. Ти виглядаєш довбаним. Впасти в шредер?

.

Ілея засміялася з насупленого обличчя Елфі, коли він підійшов до них. Немає шредерів так далеко на півночі. Принаймні не бачила, - сказала вона.

Ілея простягнула попелясту кінцівку, щоб перевірити його, але ельф мав барєр навколо себе, щоб запобігти будь-якому вторгненню.

?

Влаштовуй себе, старий. Старий ельф? Не має однакового кільця, чи не так?

? ,

— Що це за мерзенний мул, який ти готуєш, карлику? — спитала Елфі, підходячи до каструлі й роблячи ковток з ополоника. Викликаючи різні спеції, він додав все більше і більше, перш ніж нарешті отримати щось схоже на мертвого кролика, вже знятого з шкури і випотрошеного.

Зявилися барєри, нарізаючи кролика на дрібні шматочки і опускаючи їх в тушонку. Запах змінився відразу, все ще пряний і сильний, але тепер цікавий, а не просто переважаючий.

— Ти теж готуєш одне зі своїх хобі? — спитала Ілея.

.

— Я бавився з цим, людино. Не всі ельфи однакові. Хоча мені не подобається час, який на це йде...

.

Він ще раз скуштував тушонку, перш ніж передати ополоник назад Тероку.

.

І він ніколи особливо не коментував їжу, яку я йому давав.

.

Вона залишилася з групою на вечерю, а потім змусила піти.

— Не повертаєшся до підземелля? — спитав Терок, побачивши, що вона розправила крила.

.

— Ні, — сказала Ілея. Потрібна перерва і ще щось, щоб поборотися.

?

— Чи плануєте ви відвідати Хеллоуфорт?

?

Можливо, ще не впевнений. Чому?

Я працював над чарами, щоб допомогти звільнити Елану, але я не зайшов далеко, — сказав Терок. Задокументував шари рун, щоб працювати над ним тут, і я також зробив копії, подарував їх кільком людям, які мають хист до чар і стародавньої магії. Мало хто знає ці руни, але, на щастя, у Хеллоуфорті є кілька досить древніх істот, з цікавими навичками та знаннями на додачу.

?

Ви хочете, щоб я перевірив їх? Подивіться, чи знайшли вони рішення?

— Саме так.

?

Про кого йде мова? Чи знаю я їх?

— Голіаф, ти знаєш. Не впевнений, що ви ще зустрічалися з Кетлін. Володіє крамницею під назвою Лігво мисливця.

Ілея посміхнулася. Лисиця з торта. Так, я з нею познайомився.

?

— Лисиця з торта?

Ілея загадково кивнула. Я перевірю їх. Я дам тобі знати, якщо щось трапиться, коли повернуся.

Дякую і удачі.

.

— І тобі, друже, — сказала Ілея, а потім помахала рукою іншим. — І всім вам.

Вона зашипіла найпотужнішим шипінням, яке тільки могла впоратися, викликаючи шипіння у відповідь.

Вони мені дуже подобаються, подумала вона з усмішкою, відлітаючи до Хеллоуфорта.

СІМДЕСЯТ

Допитлива лисиця

.

Ілея насвистувала собі мелодію, коли приземлилася біля Пенумри, перш ніж попрямувати до Хеллоуфорту. Містечко виглядало так само, як і завжди, за винятком того, що в кінці мосту стояли двоє вартових замість звичайного.

Ілея махнула рукою, підходячи до них, обоє були одягнені у важкі пластинчасті обладунки. Один з них мав масивне вигнуте лезо на спині, а інший — молоток, голова якого здавалася занадто важкою, щоб її можна було підняти.

?

Невже в цьому світі є щось подібне?

.

— Вітаю вас, міцні, — сказала вона і легенько вклонилася.

Охоронці повернулися до неї і трохи вклонилися у відповідь. Воїн попелу.

Гей, можна я спробую підняти твій молоток? — запитала вона, підійшовши трохи ближче.

.

Великий охоронець дивився на неї цілих десять секунд, потім повернув голову до іншого охоронця, який кивнув. Молоток передавали, як звичайну іграшку. Ілея мала активну ауру і змогла впоратися з нею, доклавши лише невеликого зусилля.

Вражає, — це все, що сказала Пробуджена, піднімаючи його над головою.

?

Блядь, з чого це зроблено?

Вона спітніла, коли віддала його назад. — Що це за метал?

Чистий олвор. На нього було накладено кілька вагових чар, — сказав Пробуджений, гортанно посміхнувшись.

– 223

Воїн – рівень 223

,

— Вражає, — сказала вона з усмішкою. Хоча вона, можливо, зможе розгойдати його, вага, безумовно, зробила його занадто громіздким для неї. Хоча, я хотів би молоток.

.

Кивнувши двом, вона пройшла повз них, коли побачила, що голова іншого охоронця занурюється в її Сферу. Вона обернулася.

— Ой, може, й я подивлюся на твого меча?

Вона посміхнулася, коли його настрій одразу покращився, передавши велике вигнуте лезо. Чорт забирай, цих хлопців можна було роззброїти простим проханням потримати зброю. Знову ж таки, їхні руки, ймовірно, також можуть завдати певної шкоди.

Клинок, який мав чорний блиск, був набагато легшою зброєю і, наскільки вона могла судити, добре збалансованим. Вона двічі спробувала розгойдати його в повітрі. Її спритність, ймовірно, дозволила гойдалкам виглядати вражаюче для фехтувальника-любителя, але Пробуджений засміявся, коли вона повернула їх назад.

.

— Не треба користуватися мечами найближчим часом, володарю попелу. Це не була образа, вона була в цьому майже впевнена.

Я не планую. Це добре зроблена зброя, фехтувальник Пробуджений.

.

— Ти мене шануєш.

Пробуджений вклонився, і Ілея віддзеркалила цей жест. Їй сподобалася більшість Пробуджених, яких вона зустрічала досі, принаймні громіздкі, одержимі сталлю, такі як ці охоронці та Голіаф.

.

Можливо, колись я стану таким же, як вони. Охороняючи якесь село, я вирішив усамітнитися. Але не на багато років.

Чому більше охоронців? — запитала вона їх.

— Фейнор