Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

"Якщо він дійсно вибереться і повернеться щоб помститися, - глухо говорив брат і від його слів по моїй шкірі розбігалися мурашки. - Я вважаю за краще рятуватися втечею. Краще б Оттавіо просто вбив його."

Але Оттавіо цього не зробив.

Герцог де Фіцваль ніколи не вселяв мені поваги чи довіри. Це була абсолютно безсердечна людина, жорстока, егоїстична, наскрізь просочена ідеєю переваги Ольдовії. І спірні території Йольна не давали чоловікові спокою, він вважав їх споконвічно Ольдовським, як і частину території Мілаїри.

Наш король дуже пишався своїм генералом та вважав, що всі мають бути такими ж патріотами. Але війну він щоразу відтягував, не дозволяючи Оттавіо перейти до активних дій у бік сусідів.

- Думаю, варто підготуватися на випадок початку воєнних дій, не варто нехтувати цим, - стримано сказав Назаріо, відійшовши від теми Асгейра Гунара, але не залишивши спроб вмовити герцога. Той лише похитав головою.

Я знову опустила очі у тарілку і копалась у салаті зі свіжих овочів. Наколовши помідор на виделку, я чомусь відчужено подумала: "Добре, що в той раз я не поїхала з братом і батьком у маєток Фіцваль. Напевно, побачивши принца на власні очі, я при згадці одного тільки імені починала б нервувати так само як чоловіки, що сидять за одним столом зі мною».

Обід скінчився.