Читати книгу - "Насіння, KoХанна"

Я йду крізь забиті людьми вулиці, але варто озирнутися, і я в цілковитій самоті та відчуженості від усього світу. Заходжу в кімнату... порожньо, але я відчуваю чиюсь присутність: 
"Хто тут"?, - це питання повисне в повітрі, як надувна куля, яка одного разу лусне. 
Я чую своє ім'я, коли з-під крана тече вода. Воно пробирається крізь шум і змушує мене тремтіти. 
Моє тіло занурюється під воду, у вуха заливається вода, я втрачаю візуальний контакт, координація рухів порушена. 
Ковдра поглинула мене з головою. 
Я лежу на м'якому ліжку та слухаю тишу. Це найгучніший і несамовитий звук. 
Я чую, як хтось каже мені: 
" Хто тут"? Надувна куля луснула. 
...я озирнулася. У кімнаті тихо. Нікого немає. 
І мене також.