Читати книгу - "Донька від Люцифера, Ірина Скрипник"

Я і сама не очікувала чогось подібного від себе. Ніяк не могла пояснити собі, звідки взялось подібне бажання. Тому спробувала перевести розмову в інше русло. 

——— Я ніколи тобі не казала цього, але в моєму роді були приборкувачі магічних звірів. Тож… якщо вже так вийшло, я б могла присвятити себе цьому. Допомагала б людям, як ти.

Седрик, поставивши пустий кухоль на стійку, взяв до рук другий і, ніби тільки зараз зрозумівши суть моїх слів, здивовано глянув на мене. Його очі були наповнені сумнівом і занепокоєнням, мовби його тільки-но вразила думка про те, що я могла серйозно подумати про вивчення магії. Він нахмурив брови, злегка відхилившись назад, ніби хотів краще роздивитися мене та оцінити, чи дійсно я це сказала.

——— Не думаю, що це хороша ідея. В тебе немає хисту до магії. Лише ельфи можуть займатись нею.

Його голос був м'яким, але рішучим. Він ніби намагався мене захистити, відмовити від чогось, що, на його думку, було небезпечним і безглуздим. Занепокоєння було таким щирим, що на мить я навіть задумалася, чи не правий він. Його очі випромінювали турботу і непохитну впевненість, немов він дійсно вірив, що знає, що краще для мене. Його погляд, наповнений тривогою, ніби просив мене відмовитися від своїх намірів. Я могла відчути його хвилювання і щирий страх за мою безпеку, і це на мить змусило мене задуматися про можливі наслідки своїх дій.

Та все ж… Все ж я хотіла спробувати! Я знала, що повинна йти своїм шляхом, незалежно від того, наскільки це може здаватися божевільним іншим. Тому, закотивши очі, відповіла йому з легким кривлянням, намагаючись зняти напругу і показати, що його аргументи не впливають на моє рішення:

——— Так-так, бо ельфи завжди були найкращими магами. Вони найкраще за всіх розуміють її основи і мають унікальні посібники, яких немає ні в кого… Знаю, чула це вже сто разів від тебе! Але ти можеш хоча б сьогодні не поводитись, як останній бовдур, і послухати те, що я кажу тобі? Тим паче, що з тебе теж так собі маг!

Седрик обурено встав. Його обличчя набрало рішучого виразу, а очі заблищали від гніву. Вся його постава змінилася. Він став більш напруженим, мовби готувався до битви. Його руки нервово стискали кухоль, і я могла відчути його внутрішній вогонь, готовий вибухнути будь-якої миті.

——— Та мене навчав головний королівський маг! До того ж, я постійно читаю книги, які знаходжу серед руїн старих міст, щоб покращувати свої навички і тримати себе у формі! По всій Пангеї ти не знайдеш мага, кращого за мене! 

——— Ти помиляєшся, — потяглася я за черговою ковбаскою, повільно і навмисне, щоб додати своїм словам ваги. — Найкращим магом був зовсім не твій вчитель. І, тим паче, це точно не ти! 

Моє зухвале твердження прозвучало, як виклик, що змусив його обличчя змінитися на ще більш рішуче.

——— Тоді хто по-твоєму? — сів на стілець ельф. 

Раптом його настрій змінився з обурення на смуток, і він виглядав так, ніби вперше за довгий час відчув себе безпорадним. Очі втратили свій блиск, і він виглядав, як дитина, що вперше зіткнулася з жорстокою реальністю. Спостерігаючи за ним, я повільно відкусила ковбаску, насолоджуючись її смаком. Я могла відчути, як кожен шматочок розчиняється в моєму роті, додаючи мені сили.

——— Леон. Чув таке імʼя?

Седрик підняв очі, і я побачила в них щось нове — суміш захоплення і страху. Його реакція була більшою, ніж я очікувала, і я зрозуміла, що зачепила щось дуже важливе для нього. Хоча і не хотіла цього.

——— Ти про того самого Леона, що був сином Еліона з Ельфінглейду? Якого потім оголосили ворогом всього ельфійського народу? — Його голос несподівано для мене затремтів. 

——— Так, про нього самого! — спокійно відповіла я. — Він був неймовірним магом! Бачив би ти, які бурі він міг створювати! Для нього не було нічого неможливого! 

——— За чутками Леон продав свою душу дияволу, щоб отримати вічне життя! — Седрик говорив це майже пошепки, ніби боявся, що хтось ще може почути його слова.

——— Ну, частина правди в цьому є…

Раптом відчула, як він схопив мене за плечі. Піднявши очі, я побачила навпроти себе обличчя, сповнене захоплення! Очі Седрика блищали, і на мить здалось, що він навіть припинив дихати.

——— Розкажи мені про Леона! Я хочу бути схожим на нього!