Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Життя в натхненні, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Життя в натхненні, Михайло Мішин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Життя в натхненні" автора Михайло Мішин. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 16
Перейти на сторінку:
Бабушка Устя

Я хочу розповісти трохи за свою бабушку Устю. Це бабуся по татовій лінії.

Дідуся я не знала, він помер рано, ще у Волоському. А коли нас переселили у Дніпровське, з нами приїхала бабуся. Бо вона казала, що син повинен догодувати матір до кінця днів. І от вона увесь час жила з нами.

Мамі важко: нас п'ятеро, і бабуся, і їх двоє. Мама іноді скаже:

- Поїхали б та пожили трохи у Галі!

- Ні! - каже бабуся. - Моя хата, моя і піч!

А піч - це була найголовніша обитель у хаті. Бо на ній варили їжу. Піч тепло давала. На печі сидять бабуся і діти. І ото ми тільки й росли там на печі. Тепло було там сидіти.

От ми сиділи, а бабуся розказувала нам казки. Або грали в шпильки. Сидимо, ручки поскладаємо долоньками одну до одної. А хтось тримає шпильку в руках. А потім розсуває наші долоні і комусь залишає шпильку. А кому - треба вгадати. Хтось із нас сидить, вгадує. Коли він вгадає - тоді він бере ту шпильку, та він роздає. З нами бабуся завжди грала в ті шпильки.

Бабуся наша була волошка. Ми ж із села Волоського під Дніпропетровськом. В основному там жили волохи. Всі в селі були переселенці. Про історію, як волохи потрапили в Дніпропетровську область, є окрема книга. Мій син Льоня написав всю історію.

А я тільки скажу, що оце були волошки: бабушка Устя наша, і приходила до неї подруга Параска. Теж така була вже у віці. Бабуся її називала не Параска, а Параня. А та її називала Усташко, а не Устя.

Прийде бувало в гості. Наша бабуся сидить на печі, а та сяде на табуретки внизу. А вже ж були у віці, погано чують.

Одна кричить:

- Ну як ти, Усташко, себе почуваєш?!

- Параньо, та нічого! - на весь голос кричить їй бабуся у відповідь.

А ще наша бабуся погано розмовляла українською. І вона оце замість “Не ходи Марійко з ножем”, каже:

- Марійко, не ходи ножем!

Або сидить, отако ноги простягне і дрімає. А то зітхне і каже:

- Ой, домни, домни.

Це волоською, як зазвичай, кажуть: “Ой горе, горе”.

Мама, було, розповідала. Як вона вийшла заміж, то прийшла до них у хату. Бабуся їй каже:

- Біжи в комірчину, принеси мені те то, те то.

А вона ж волоською каже.

Мама розповідає: я піду до комори, постою, і назад повернуся. Тому що нічого не зрозуміла волоською.

Оце так от бабуся жила у нас. Цілу зиму сидить на пічці разом із нами, а влітку вже виходить надвір.

Вона у 1858 році народилася, а в 1945 вже її не стало. Могилка її там, у Дніпровському, в порядку і по цей день.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 5 6 7 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя в натхненні, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Життя в натхненні, Михайло Мішин"