Читати книгу - "Океанаріум, Олег Петренко"

Сергій зупинився біля входу. Усі морські істоти завмерли на місці. З першими звуками дверей в океанаріумі все повертається до звичайного життя. Кожного разу, коли Сергій заходить всередину, зупиняється біля входу і, як завжди, зупиняється біля сходів і набирає повні легені свіжого повітря і ні про що не думає. З посмішкою зустрічає новий робочий день.

Сергій подумав:

- Це добре коли людина з посмішкою зустрічає своє робоче місце. Не запізнилася на роботу і попереду у неї буде цілий день, який вона проведе в цьому улюбленому місці, де вона із задоволенням працює. Це головне що може бути в житті. Робота повинна приносити задоволення і щоб людина яка приїжджає до неї з радістю відчиняла двері і з посмішкою заходила всередину. Добре коли є така робота на яку хочеться йти і не спізнюватися. З радістю зустрічати співробітників і своє робоче місце.

До відкриття залишилося п'ятнадцять хвилин. Усередині тиша.

Сергій сказав:

- Нічого страшного сьогодні вночі не було.

Насправді тут було зовсім інше життя. Усі розважалися і сміялися, а хтось під водою танцював.

Сергій сказав:

- Усе спокійно. За весь час роботи під час відсутності нічого не сталося. Я вже кілька років працюю. За весь час роботи нічого не трапилося. Я задоволений тим, що в мене є така хороша робота, від якої я отримую задоволення.

Сергій жодного разу не зміг побачити насправді яке тут життя вночі, але він інколи щось підозрював і не звертав уваги.

Сергій:

- Хотілося побачити як морські рибки вміють розмовляти. Можливо я ніколи цього не побачу і не почую. Це неможливо, а так хотілося щоб хтось сказав одне слово. Коли я дивлюся на них, то іноді мені здається, що вони мене розуміють, але нічого не можуть у відповідь сказати. Це, мабуть, моя надія, що я не один і всі, хто навколо, розуміють мене. Я відчуваю кожен рух кожної рибки й іноді мені здається, що вони щось хочуть сказати, але не можуть. Чому? Адже я з радістю їх вислухаю, - Сергій подивився вниз на підлогу, - але чомусь вони мовчать. Вони бачать кожен мій крок, а я їх відчуваю. Щось тут не так. Але що? І щось тут відбувається за моєї відсутності. Що? Я не знаю. Коли я зайшов сюди, то склалося таке відчуття, що щось тут не так і начебто тут хтось був, але якщо придивитися, то нікого тут не було, і ніхто сюди не заходив і не виходив. Жодного сліду людини, але відчуття, що вночі тут була гулянка. Але хто тут міг вночі гуляти коли були зачинені двері? Ніхто. Іноді кажуть, що недосяжні мрії збуваються і можливо я колись почую голос риб та інших морських істот, які скажуть мені слово. Хотілося в це вірити, але буде це правдою чи ні. Я цього не знаю. Такі речі неможливі, а можливо мені пощастить колись побачити на власні очі які насправді бувають морські гості в нашому океанаріумі. Я знайду з ними спільну мову? Це можливо чи ні? Я не знаю відповіді на це запитання. Досить мріяти. Потрібно зробити першу роботу, адже не багато часу залишилося до відкриття. Насамперед потрібно прибрати, щоб було чисто, - Сергій зашив всередину і подивився навколо, - таке відчуття, що тут сьогодні вночі хтось танцював. На підлозі краплі води, але звідки вони взялися? Усе на своїх місцях. Таке відчуття ніби тут по підлозі плавав корабель. Я перебільшую. Краплі води з'явилися на підлозі через танці риб в акваріумі, які, найімовірніше, бовталися у воді й махали хвостом так, що вода летіла через верх, - Сергій усміхнувся.

Океанаріум сам по собі займає площу кілька сотень квадратних метрів. Чимало і небагато. У ньому знаходиться багато морських істот, які розташовані так, що людина, яка перебуває всередині, насамперед зустрічає обличчям скло акваріума, а не все бачить здалеку. На вході в першу кімнату стоїть робітник закладу переодягнений у пірата, який перевіряє квитки у відвідувачів, але зараз його немає. У нього інша година початку роботи. Біля входу і пірата на стіні синього кольору висить величезна картина, на якій намальований ліс, а не вода. Чому саме цю картину повісив власник закладу? Невідомо. Біля картини знаходиться гардероб і перші двері в середину морського світу, а там живуть всі морські істоти, а зараз вони відпочивають після неспокійної ночі і в них спокійний вигляд. Наче всю ніч вони не розважалися, а спали й відпочивали.

Відвідувач, який заходить всередину, зустрічає Акулу разом зі спокійною і тихою музикою без слів. Музика грає від початку відкриття до закінчення. Мелодія заспокоює кожного хто заходить всередину. Одразу й кожного забирає у свій світ. Відпочиває тілом і душею. Музика завжди спокійна і зливається з морським світом в один світ морської глибини. Одразу викликає відчуття спокою з легкого морського повітря з прохолодою, стає легше. Кожен потрапляє в інший світ. Тут все по іншому ніж у реальному світі людей. Глибокі кольори які поглинають всі негативні почуття і заспокоюють. Кольори спокою малюють велику надію на життя.

Пірат, який зустрічає на вході відвідувачів, завжди посміхається кожній людині. У нього незвичайний сміх і він так сміється назустріч кожному хто приходить. Іноді сміється голосно, а іноді тихо але завжди всі чують його сміх. Неможливо не звернути увагу. Після сміху пірата людина, яка заходить всередину, показує квиток, а пірат з посмішкою дивиться на нього і віддає назад і проводить по сходах рукою, запрошуючи пройти далі й зайти в першу кімнату.

Перші двері відкривають світило в інший світ. В акваріумі живе багато морських істот привезених здалеку. У першій кімнаті по обидва боки вода і межа між водою і морськими істотами це дуже товсте скло, що відокремлює людей від іншого світу. Одразу виникають різнокольорові відчуття і в кожного вони свої. Простір зі скла і без кордонів нових думок. Океанарієм має три кімнати. У кожній кімнаті різні морські істоти і вони відрізняються одна від одної видами. Одні живуть від інших і в кожної кімнати своя атмосфера. Відвідувач спочатку заходить у першу кімнату. Дивиться із задоволенням на всіх істот, а потім йде в іншу, і так до самого кінця. Морські істоти розділені між собою, і так щоб можна було побачити їх окремо і порівняти. Отримати задоволення від різноманітності видів.