Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » коли бог заснув, ОЛЕСЬ ІВРАК 📚 - Українською

Читати книгу - "коли бог заснув, ОЛЕСЬ ІВРАК"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "коли бог заснув" автора ОЛЕСЬ ІВРАК. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

- І що? Що вона відповіла? - підстрибував від нетерплячки Назарчик.

- Боротись! - сказала вона. - Захищатись. Не здаватись.

Дідусь замовк.

- Це все? - розчаровано запитала Марійка. - А що далі? Що було далі? Злі люди перемогли? Вони прийшли до них?

- Далі? - сумно посміхнувся дідусь. - Це вже інша історія. Яка називається «Рятувальна місія». Її я вам розповім перед сном.

Онуки незадоволено загуділи. А дід Сашко, занурившись у свої думки, проговорив сам до себе:

- Раз таке з планетою зробили, значить лихі люди перемогли. Не змогла Холодушка їх спинити. Не вдалося їх зупинити і нам. І напевно самому Богу. Хоч це, здається, і неймовірним.

Діти на хвильку принишкли, потім Назарчик несміливо запитав:

- Дідусю? А коли ти був маленьким, сонце було таке ж зле, як і зараз?

- Ні, - посміхнувся дідусь. - Воно було лагідне. Коли я був маленьким, і влітку на градуснику було плюс двадцять сім по Цельсію, то для нас це була спека. Ми хапали велосипеди і мчали до ставка. Стрибали з крутого берега у воду, у воді грали в квача.

- Квача? - перепитала Марійка.

- Це така гра, вибирали одного, він був квачем. Той один намагався у воді когось спіймати. І коли це йому вдавалося, то квачем ставав уже той, до кого доторкнувся квач.

- Як би мені хотілось пограти в квача, - це вже замріявся Назарчик.

А дід не зупинявся, продовжував розбурхувати Назарчикові уяву:

- А ще до товстої гілки старезної верби, що розкинула свої віття на греблі, примотували тарзанку.

- Тарзанку? - знову не втрималась Марійка.

- Ви фільм про Тарзана бачили? - запитав дідусь.

- Ні, - діти закрутили головами.

- Біда з вами, що ви тільки дивитесь?

- «Мавку», - хором відповіли онуки.

- Попросите маму, - продовжував дідусь, - щоб увімкнула вам «Тарзана». Значить так: у цьому кіно чоловік, який виріс і жив серед мавп у диких джунглях, любив гойдатися, літати на ліанах. Ви ж знаєте, що таке ліани?

— Так, — схвально закивали головами онуки. — У школі нам розповідали про джунглі. Тільки вчитель географії казав, що джунглі вже майже вигоріли. Залишилося лише кілька невеликих уцілілих ділянок біля річок, у яких ще є вода.

— Я ж і кажу, біда вже прийшла, — спохмурнів дід. Потім посміхнувся онукам і продовжив: — Ми на тих мотузках, які чіпляли до верби, немов Тарзан на ліанах, із греблі — з розгону, та шубовсь у воду! Бризки розлітаються хмарами, сміємося, весело! А на плотах, як на кораблях, по ставу, між очеретами. Уявляли себе піратами. Дехто з найсміливіших навіть у ночвах примудрявся плавати. А риболовля! Як підеш із кімлею* по річці — там тобі й щука, і карась, і в'юн, і плітка, а як налім попадеться — щастя було! Футбол до вечора. Їли тільки те, що знайшли: вишню зірвав, грушу-лимонку збив, абрикос натрусив, у горохове поле заліз, шовковицею вимазався. У крайньому випадку перебився свіжим огірком зі шкільної ділянки — без солі. Бо додому йти не можна було! Мати враз стільки роботи надасть, що й до вечора не впораєшся. А літо ж! Канікули!

Онуки сиділи біля дідуся, слухали із розкритими ротами. Вони вже майже нічого не розуміли з того, що розповідав дідусь, але відчували: його літні канікули були набагато цікавіші за їхні. Адже вони так рідко виходили зі своїх «нір» на поверхню, а коли виходили, доводилося вдягати захисні костюми, які рятували від сонячних опіків, охолоджували гаряче повітря та допомагали дихати.

— Вечорами на велосипедах ганяємо, — не вгавав дід. — Динамки до колеса, фари миготять, динамки об колесо труться, шерхотять — весело! Одного разу я залетів у кропиву, ох і пожалився! І так усе літо...

І тут Назарчик не витримав і перебив дідуся:

— А ми на море поїдемо у відпустку. З татом і мамою.

Дід Сашко притих. До кімнати вже тихенько увійшли й сіли на диван Андрій, Оксана, бабуся Рая. Вони слухали, що відповість дідусь.

— А що, — посміхнувся дід Сашко. — Поїдьте. Чому б і ні? Може, вам пощастить, і стане на погоді.

Тільки він не сказав, що раніше на погоду чекали сонечка. А тепер — прохолоди. Дощу. А ще краще — холоду. Та його все немає...


 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «коли бог заснув, ОЛЕСЬ ІВРАК», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «коли бог заснув, ОЛЕСЬ ІВРАК» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "коли бог заснув, ОЛЕСЬ ІВРАК"