Читати книгу - "ЗапІзнІле Каяття, Роман Олійник (Argonayt)"

Перше що жінка почула як повернулася додому було здивоване запитання чоловіка:

– Катрусю, де ти так довго пропадала? Шпондер вже майже готовий.

Замість відповіді Катерина підійшла до Володі, обійняла його й ніжно поцілувала.

– Що трапилося? – здивувався чоловік, який аж ніяк не чекав таких проявів почуттів від дружини.

Вона не стала йому розповідати те що сьогодні дізналася від Наталі Олегівни. Навіщо? Все що трапилося в минулому було на краще. З висоти прожитих літ Катерина переконана, що гарантовано б не змогла бути щасливою поряд зі владною свекрухою та її безвільним сином. Мабуть повторилася б те саме, що у Михайла й відбулося з його дружиною. Деякий час вони б помордували одне одного, а потім все ж розбіглися ж кожен в свою сторону. То чи варто жаліти про це. Навіть звільнення з престижної гімназії і перехід на роботу в звичайну школу тепер видавався своєрідним дарунком долі, адже саме там вона познайомилася з простим сантехніком Володею, що прийшов лагодити парове опалення у її класі. Невдовзі доброзичлива приязнь між молодими людьми переросла в палке кохання, яке привело їх на рушничок щастя.

Збираючись до церкви посвячувати святковий кошик до Великоднього столу Катерина вклала туди на одну маленьку пасху більше ніж це робила завше. На запитання маленької онуки, що крутилася біля неї, для кого це жінка відповіла:

– Для однієї старої бабці, котра хоч і запізно та все ж розкаялася в своїх гріхах.

Кінець