Читати книгу - "Янгол у в'язниці , Alina Slynko"

Я тримала квітку в руках, дивлячись на неї так, ніби вона могла дати мені відповідь.

Ця квітка не повинна була бути тут. Але вона була.

 Я не вірила в знаки.  
 Я не вірила в те, що Бог відповідає.  

"Але що, якщо Він вже відповідає? Просто я раніше не слухала?"

Розмова з Мартою 

Я знайшла її біля входу до бібліотеки в’язниці. Вона побачила квітку у моїх руках і усміхнулася.  

 — Хтось хотів, щоб ти її побачила, — сказала вона.   Я знизала плечима.  
— Це випадковість.  

Марта хитнула головою.  
— Можливо. Але іноді випадковості — це спосіб, яким Бог говорить.  

"Я хотіла заперечити, але щось у мені мовчало."    

Я сиділа у своїй камері, дивлячись на квітку, яка тепер лежала біля вікна.

🔹 Я могла забути про неї, знищити її, не надавати значення.  
🔹 Але я залишила її там.  

"Я не знала, що я шукаю. Але, можливо, я вже почала шукати."

Наступного дня я підійшла до групи жінок, які читали Біблію.

 Надія підняла погляд.  
— Ти повернулася.  

Я сіла поруч.
— Не знаю, чи я взагалі пішла.

"У мене все ще було багато сумнівів. Але я вже не могла їх ігнорувати."

 — Якщо Бог є, чому Він мовчить? — запитала я.  

 Надія подивилася на мене уважно.  
— А якщо Він говорить, просто ти не чуєш?  

"Я не знала, що сказати."

"Я завжди думала, що не маю віри. Але, можливо, віра починається з простого запитання?"

Цієї ночі я знову була у своїй камері.
 Тиша. Вікно. Світло місяця.  

"Боже, якщо Ти тут… покажи мені, що це не просто гра."

"Це більше не був просто протест. Це був мій шанс почати спілкуватися."

 Я заплющила очі, але не очікувала нічого.  

🔹Але в ту саму мить повітря навколо ніби стало іншим.  

"Я відчула тепло. Спокій. Світло, яке не було від лампи."  

Я підняла очі… і побачила його. 

Фігура, що стояла переді мною, не була просто тінню. Вона світилася. Ніжно, але ясно.

 Я не знала, чи це сон. Чи це реальність.  

"Але я не боялася."

"Його очі були мудрими. Він дивився на мене, як той, хто знає мою історію."

Я хотіла щось сказати, але слова застрягли. 

 Ангел схилив голову, ніби визнаючи моє запитання, яке я щойно сказала у молитві.  

"Він не говорив голосом. Але я зрозуміла все без слів."  

"Я не одна."

Зранку квітка була ще там. Але тепер вона означала більше.

Я не знала, що буде далі.  
Але я знала, що тепер я вже не закрию очі на те, що відчуваю._  

"Я почала бачити."