Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Доторкнувшись своєю магічною лозою до капосної гості, я повернув їй всю ту отруту, якою вона пригостила мене разом із чаєм.

Через двадцять хвилин Айрін перестала радісно щебетати і якось зажурилась та навіть зблідла.

- Айрін, люба, з тобою все гаразд? - Співчутливо поцікавився я.

- Мені чомусь раптом стало зле. Думаю, що це все через втому. Мені довелося їхати кілька днів, щоб дістатись сюди.

- Схоже, що так і є. Давай я проведу тебе в твої покої, - турботливо запропонував я, бажаючи швидше її спекатись. Не вистачало ще, щоб Айрін знудило посеред моєї кімнати.

Здихавшись підступної красуні, я повернувся до себе і зняв кляті туфлі. Поворушивши пальцями ніг, я відчув неймовірне полегшення і мало не застогнав від задоволення.

Мабуть, у нашої Тіни теж дуже незручне взуття, тому вона постійно така невдоволена.

В коридорі почулась якась метушня. Важко зітхнувши, я знову взувся і пошкандибав до дверей, щоб поглянути на те, що там діється.

- Що сталось? - Поцікавився я у однієї із служниць, що пробігала повз мою кімнату.

- Три учасниці відбору серйозно отруїлись. Як ви почуваєтесь, леді?

- Нормально... Стомлена після тривалого переїзду, але це нестрашно.

- Якщо відчуєте нудоту чи запаморочення, то відразу зверніться до лікарів, - порадила мені служниця і поспішила далі у своїх невідкладних справах.

Схоже, що не лише Айрін вирішила не гаяти дарма часу і почати усувати своїх конкуренток на серце, руку і гаманець принца.

Бідолашний Річард... З такими кандидатнами в наречені і ніяких ворогів не потрібно.

В мої двері знову постукали. Так нахабно грюкати могла лише Тіна.

Відчинивши, я побачив на порозі розгнівану племінницю свого наставника.

- Я більше не повернусь до тих ненормальних, - заявила вона, затягуючи до мене в кімнату свої валізи.

Наша пихата принцеса не змогла вжитися разом зі служницями. Теж мені агент... І чого тільки її Фобос вчив?

Що ж мені тепер робити із цією капризулею?

- Я дуже зворушений тим, що ти прийшла шукати у мене допомоги і захисту, але не уявляю того, як ми з тобою будемо жити в цій кімнаті з одним ліжком? Чи ти влаштувала всю цю виставу, саме заради цього,  дрібна хитрунко? Могла б так не старатись, а сказати все, як є, - вирішив я покепкувати з малої нахаби.

- Що ти таке верзеш, йолопе?! Та я у твій бік навіть за всі скарби світу не погляну! - Розлючено промовила дівчина, спопеляючи мене поглядом.

- Не знаю, не знаю. Якось все це дуже підозріло виглядає... Добре. Залишайся... Можеш спати в будь - якому кутку або під дверима, - сказав я, посміхаючись.

- Який же ти козляра, Торенсе, - тихо прошипіла Тіна

- Невдячна, нахабна малявка. Я проявив по відношенню до тебе розуміння і дозволив тут залишитись, а ти на мене лаєшся.

- Якби ти мав хоч краплю порядності, то запропонував би мені своє ліжко, а сам ліг би на підлозі.

- Ще чого? Тіно, твоїй нахабності немає меж. Я не збираюсь спати на підлозі. Хочеш, то лягай туди сама або повертайся в кімнату для служниць. Думаю, що твої нові подруги вже на тебе зачекались.

- А давай кинемо жереб, Торенсе, - запропонувала племінниця Фобоса.