Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сховай мене від темряви 📚 - Українською

Читати книгу - "Сховай мене від темряви"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сховай мене від темряви" автора ПерсеФона. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 52
Перейти на сторінку:
брова здригнулась вгору, так завжди було, коли я брехала. Але ж він про це не знав.

— Як це сталося?

— Я іноді бігаю. От і сталось. — А перед очима істота, яка тягла мене метрів 10.

— Вам потрібно бути обережніше. А що, якби ви впали та втратили свідомість? Я бачу, це сталося майже в сутінках. — От халепа, що він ще бачить?

— Т…так, — невпевнено сказала я. — Майже.

— Як це необачно. — Арман відкрив очі. — Ну добре, — він важко зітхнув. Добре?! От і все на що здатен екстрасенс? Я чула історії про їх здатність впізнавати все про людину, як тільки вона заходила до кабінету. Від них ніби нічого не можна було приховати. А на ділі, все інакше. Арман втомлено тер очі й позіхав, а я розгублено попрощалася. Майже коли я була на порозі Вартовий несподівано спитав: «Ви знаєте давньоукраїнський міф про Стрибога?» Я кивнула. «А давньогрецький про Персефону?» «Персефону?!»

— Знаю. — Тихо відповіла я.

— Як ви вважаєте, що в них спільного? — Дурниця якась. Що може бути спільного між давньоукраїнським і давньогрецьким міфами?

— Ви задаєте такі питання… Відчуваю себе на заліку. Ну що ж, — я прикусила нижню губу, — отак відразу і не відповім.

— Я питаю, тому що бачу з вашої анкети дані про освіту. Ви захистили дисертацію по міфах древніх слов’ян, чи не так?

— Так. Міфологія моя пристрасть.

— І зараз ви викладаєте в коледжі?

— Тільки тому що всі університети зачинені. — Виправдовувалась я. Мене чіпляли такі запитання, ще з часів, коли я працювала в школі. — Але в моєму коледжі поглиблена програма, на рівні університету. Але до чого тут ваше запитання? — Він стиснув нижню губу ніби я сказала щось не те. Навіщо він спитав про Персефону, коли тільки хвилин 15 тому я говорила про неї з Ілаєм? Що це, звичайний збіг обставин або Арман не такий вже простий, як здається. — В обох міфах головна героїня — жінка. Їх обох намагаються поділити між собою. Що ще? І Персефона, і Поля із міфу про Стрибога володіють небаченою вродою. Все, що є спільного.

— Все? А ви знаєте, що вони обидві мали довге руде волосся?

— Ні. Це важливо? Стривайте, з чого ви взяли? Кожен митець, будь — то поет, письменник або ж художник по-своєму зображали зовнішність жінок. Це ж всього-на-всього міфи, ірреальні історії, тлумачення людських вірувань. Спроба пояснити природні явища, походження дерев, всіляких назв і тому інше.

— Невже? Цьому ви вчите дітей? Може вам варто переглянути свою думку і розповідати так, ніби це насправді було? А хтозна, може й було?

— Арман, я — науковець і можу відрізнити вигадку від реальності.

— Скажіть, чи могли наші попередники, які вільно жили вдень і вночі уявити теперішнє життя?

— Ні, але у них хоча б було життя.

— Можливо, якби дівчата із міфів трималися свого вибору, ніхто не страждав тоді.

— Що ви маєте на увазі?

— Коли Персефона виходила до своєї матері, то разом із нею в світ людей проникали злі духи. А Поліна взагалі відкрила їм двері.

— Тобто винна жінка, як завжди! Ви вважаєте спільне в цих міфах є те, що через жінку вся ця нечисть ходить по землі?! — Чоловіча логіка! Вартовий не відповідав. — Пробачте, звісно я знаю, що ви не одружуєтеся, але чи ви кохали коли-небудь? — Арман здивовано глянув на мене, потім опустив голову, ніби вона стала важкою. Прикрив очі рукою, він щось шепотів: «Ні, ще не час. Заспокойся. Слухай мене…»

— Слухай мене! — Рявкав Вартовий. Але голови не підіймав. — Як би жінки не були такими, світ був би інакшим! — Більше я не хотіла розмовляти. Він лякав мене, наче божевільний якийсь. Я вийшла не попрощавшись. Хоча, якщо чесно, я вибігла із того кабінету. В коридорі не було так страшно, дихати стало вільніше. Чудний діалог відбувся. Однак більше на дискусію в мене не було часу, сьогодні в мене 3 пари та важка розмова з подругою. В коридорі людей побільшало. Коли я проходила 870 кабінет, сталась дивна річ. Із цього приміщення вийшов Вартовий. Виглядав він, як і всі інші інспектори: в темній паранджі, яка була розписана зірками. Обличчя сховане за волосяною сіткою. У всіх було довге волосся, тільки колір мінявся. Тому, коли я побачила Армана, перше про що подумала: «Вони нарешті відкрили свої обличчя і змінили ці дивні халати на чоловічий одяг». Так от, цей Вартовий із 870 кабінету зачитав ім’я наступного відвідувача: «Поліна Щаслива». «Що?!!!!», майнуло в голові.

— Поліна Щаслива тут? — Я зупинилася і витріщила на нього очі. — Це ви? — Звернувся до мене. Я кивнула.

— Проходьте, будь ласка.

— Так я щойно з перевірки. Мене перевірили. — Надто голосно сказала я. Люди навколо почала озиратися. Вартовий уважно подивився в планшет. — Я була в цьому кабінеті, - рукою вказала на двері, - 876 номер.

— Такого кабінету не має.

— Як це. От подивіться. — Ми пройшли до приміщення з якого я тільки вийшла. Але на двері не було вже номеру.

— Це склад.

— Я тут була. — Вартовий відчинив двері показуючи мені нутрощі. Там було темно і справді навалено всілякої меблі. Але мої очі й мозок відмовлялися вірити побаченому.

— А, ось, бачу вас дійсно перевірив Вартовий Номер П’ять, кабінет 875. Ви переплутали двері. — Як на це реагувати я не знала, тому просто кліпала очима.

— М… мабуть. Інспектора звали Арман, він не називав свого номеру. — Це теж здалося тоді дивним, Вартові не мали імен, замість них номери. Дивно звісно, але така в них система. — З вами взагалі все гаразд? Ви знаєте, що інспектори не називають імен, тільки номери. Чому у вас підборіддя подерте? — Він знову глянув у свій

1 ... 5 6 7 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сховай мене від темряви», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сховай мене від темряви"