Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Витівки Йонатана Коота 📚 - Українською

Читати книгу - "Витівки Йонатана Коота"

235
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витівки Йонатана Коота" автора Януш Пшимановський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 74
Перейти на сторінку:
дайв!» — Готов к погруженію! — повторив він іншими імпортними словами, вважаючи, що підводні команди трансокеанськими мовами звучать елегантніше.

— Ай-ай! — відповів Овальний.

— Малий уперед! — наказав Коот, зрозумівши, що має справу з лінгвістом — знавцем мов, та й моряком теж.

— Єсть, малий уперед!

Гуркотіння мотоциклів покотилося по шосе вздовж Бубжі, відбилося луною від будинків передмістя, пролетіло вулицею між Будинком торгівлі і палациком радіовузла, обколувало площу Гармонійного розвитку і нарешті вислизнуло на міст, щоб шукати Овального на другому боці Бубжі, а може, на території Надцюркавського цементного комбінату.

Коли все затихло й очманілі перехожі, повитягавши пальці з вух, притомніше роздивлялися довкола, якийсь рудий хлопчисько на ім’я Зефірин просунув носа між пруттям огорожі й загукав:

— Дивіться, підводний човен!

Дорослі глянули в той бік і скептично прокоментували:

— Який там човен! Старе відро.

— В нього голуба навігаційна рубка! — не здавався хлопець.

— Облуплене відро, а на ньому кіт.

— Який вусатий капітан! — зачудовано вигукнув Зефірин.

— Кіт у капелюсі, а на ньому птах.

— Що це таке?! Де річкова міліція? — крикнув якийсь лисий черевань. — Коли я був харцером,[3] такого неподобства не бачив.

— Хулігани! Кота топлять! На поміч! — пищала жінка із сріблястою лисицею на шиї і у вишневому капелюсі на голові, роздратовано крутячи в асфальті дірки кінцем парасольки, яку вона тримала в руці.



Під биками моста ревнув двигун. Моторний човен ОМ[4] виплив назустріч підозрілому котові.

— «Океан», «Океан», — аж на мосту було чути, як старший патруля кричить у мікрофон бортової радіостанції.— «Океан» — Новаку. На курсі НОП… Повторюю: НОП із котом на борту.

— Годі вам, Войтасику, горлати в те радіо! — крикнув інспектор Новак, який щойно тихенько виїхав на міст і, вийшовши з машини, стояв біля поручнів.

Помітивши інспектора, команда човна віддала йому честь, двигун на мить лишився без нагляду і заглухнув. Стало тихіше й спокійніше.

— Войтасику, скажіть мені, що за НОП?

— Доповідаю згідно з наказом.

— А навіщо? Ви ж не по радіо передаєте, а безпосередньо мені. А тут усі свої.

Інспектор розглянувся довкола і кожному, хто стояв поблизу, відкозиряв. Усі приязно відповідали на привітання, — в місті не було більш шанованої, популярної людини, ніж Новак. Бо ж кого тільки Методій не вистежував, кого тільки не затримував! А охорона майна, а проведення слідства?..

Зрештою, про серйозніші справи промовчу.

— Катайте, Войтасику, кліром. Тут усі свої,— повторив Новак.

— Чим катати, громадянине інспекторе? — не зрозумів командир водного патруля.

Моторист, молодий і недосвідчений, вже наготував кийок і так поставив човна, що той загородив дорогу відру, яке підпливало до них.

— От здорово! Буде катавасія! — тішився Зефірин, встромляючи між пруттям балюстради вже не тільки носа, а й усю голову. — Мабуть, ті торпеду пустять.

— Кліром — значить відкритим текстом, — пояснив Новак. — А що за НОП? Де той НОП?

— Неопізнаний Об’єкт Плаваючий. Доповідаю — він саме підпливає.

— Який же він неопізнаний? — спокійно повчав підлеглого інспектор. — Ви вчитеся заочно, і так зіпсували собі зір, що літер не бачите.

Старший річкового патруля глянув і аж зашарівся від сорому. Глянув і сховав міліцейського кийка. Глянула жінка в капелюсі й зітхнула з полегкістю. Глянув лисий черевань, який був колись харцером, і аж скривився з досади, що такий неспостережливий. Ну й, звичайно, всі четверо (про інших присутніх не згадуватимемо) одностайно подумали: оце інспектор — так інспектор, не встиг приїхати, як усе з’ясував!

Люди розійшлися. Найдовше стояв біля поручнів хлопець: він хоч і прочитав напис «Польський фільм» на афіші, прикріпленій до двох паличок, які стирчали над відром, а проте шкодував, що на річці не дійде до сутички.

— Мабуть, знімають «Кота в чоботях»? — запитав він нарешті в Новака.

— В чоботях чи ні, але фільм із котом знімають, — відповів інспектор і в межах опіки ОМ над дітьми запропонував: — Хочеш прокататись?

— Якщо з сиреною, то хочу. — Зефірин аж почервонів від щастя.

Новакові теж було приємно, бо й сам він дуже любив їздити з сиреною й радів, коли міг когось потішити, а це під час погоні за злочинцями не завжди, на жаль, можливе. Ввімкнувши сирену і проблисковий маячок, вони від’їхали, а моторний човен знову став на якір під мостом. Тут же, між биками мосту, пропливло

1 ... 5 6 7 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витівки Йонатана Коота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витівки Йонатана Коота"