Читати книгу - "Юнак з моря, Василь Павлович Бережний"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А Неля Несмiх, накинувши халат, спустилась до моря, щоб побути на самотi, осягти те, що сталося. Помалу ходила безлюдним берегом, пригадуючи недавнє. Отут вiн вийшов iз моря, отут вони розв'язували кросворд, а осьде вiдбувся шаховий турнiр... Оце справдi - не знаючи броду, не лiзь у воду. Сама легковажно кинулась навстрiч небезпецi i опинилась у полонi почуття... Оце кросворд - в однi клiтини вписується двоє слiв: любов i страх... радiсть i нещастя... Ех, коли б вони зустрiлися до операцiї... А ще краще, якби... Що за дурницi отак мiркувати: коли б та якби? Уже сталося, це вже минуле, а треба думати про майбутнє. Вiн уже в Києвi, домовились - зустрiчатиме в аеропорту... I все-таки мiг i не розповiдати... всього. Альпiнiстський похiд - i понесло ж його! Навiщо ото дертися на тi вершини? Нещасний випадок, пошкодження черепа - звичайна нейрохiрургiчна операцiя, на скронi скрiплююча пластинка, от i все. Так мало того, що погодився i на iмплантацiю ЕОМ до черепної коробки, ще й розповiв про це! Мiнiатюрна електронно-обчислювальна машина, безпосередньо зв'язана з мозком - нечувано смiливий експеримент. Сама пересвiдчилась: потужнiсть його мозку... От уже й "потужнiсть" - як про машину...
Дiвчина зупинилась перед неоковирним каменем, озирнулась, наче боячись, що хтось пiдслухає її думки. Поблизу нiкого не було, тiльки шурхотiла дрiбна хвилька та десь далеко верещав транзистор. На обрiї засвiтились вогнi низка суден на рейдi.
Так що ж вона скаже йому? "Так" чи "нi"? Вiн, звичайно, не жде вiдмови... Зрештою, хiба мало людей з протезами? Але... електронна машина в головi - це не протез... Симбiоз природного i штучного iнтелекту - як вiн розвиватиметься? Як позначиться на емоцiйнiй сферi? Чи не станеться негативних змiн психiки? Вiн, бач, наважився на таку операцiю заради наукової працi, - досi вона йшла в нього "так, як у кожного пересiчного кандидата", йому кортить велике, небуденне... Хiба отакий напiвробот створить сiмейний затишок? Та вiн i на курортi оце побув на вимогу лiкарiв пiсляоперацiйний перiод. Кумедний, менi, каже, здалося, нiби ми вже зустрiчались, що все це вже було...
Неля присiла на камiнь i враз вiдчула полегшення: болючi сумнiви, якi мучили її весь день, вiдхлинули, зникли. Тепер вона знала: завтра здасть авiаквиток, вiзьме на поїзд.
Борiння душi принишкли, у грудях стало легко i порожньо.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юнак з моря, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.