Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

– Мені знайдеться, з кого вибрати, – озвався Дейк. Отже, мій красень – знаменитий Адран?

Піднявши очі, я зустрілася з холодним, пихатим поглядом, і знову опустила. Ззаду хтось із дівчат заплакав і, здається, упав. Я нашвидкуруч озирнулася, але встигла помітити тільки, як її виводять під руки двоє охоронців. Ще двоє підійшли до мене і повели до середньої з незрозумілих конструкцій.

Втім, вже цілком зрозумілій. На крайній ліворуч від мене, обличчям до глядачів, вже сиділа моя знайома.

Красень трохи доторкнувся до моєї шиї зі спини, розстібаючи накидку. Дотик обпалив, змусив стиснутися, замружитися, щоки знову запалали. Звичайно, накидка була напівпрозорою, але надавала хоч якоїсь видимості одягу! І ось я знову оголена перед натовпом жадібно поглядаючих чоловіків і сопливих молодиків, деякі з яких, можливо, вперше бачать жіноче тіло! Як же це принизливо, пес візьми...

Охоронці відносно м'яко, але непохитно посадили мене на конструкцію. Не тиснули, не смикали, не полишали синців – проте вирватись я не змогла б.

Сидіння виявилося напрочуд зручним. Поки мої руки не завели вгору і не закріпили ременями так, що я могла ними лише сіпати.

Потім черга дійшла до ніг. Красень безсторонньо спостерігав, як за мої стегна беруться чоловіки у формі. Майже мимоволі я спробувала відбитися і навіть завдала певних збитків п'ятою в живіт одного з них.

Красень задоволено посміхнувся однією половиною губ. Ватажок облизнувся. Охоронець нагородив мене таким поглядом – краще мені з ним не зустрічатися, коли сини Вожака награються. Якщо, звичайно, залишусь живою.

Ця думка викликала майже тваринний жах, мої ноги досить швидко спіймали і вкотре за сьогодні розвели перед зацікавленими поглядами. Окрім одного презирливо-холодного. Закріпили так, що звести їх стало майже неможливо – доступна амплітуда виявилася мізерно мала.

Справа тим часом Дейк вибрав ще одну з дівчат, яку фіксували у тому ж положенні. Решту вивели із зали.

– Готові? – протягнув Ватажок.

Наложниці тепер сиділи з обох боків від нього. Одна, вигнувшись, підставляла під його руку груди, інша – під іншу руку свою п'яту точку. Ватажок ліниво пестив обох, а погляд його був прикутий до мене. Ще б пак, з епіляцією я тут була одна! Навіть у його наложниць темнів пушок в інтимних місцях.

У глибині душі зародилася думка, що мене хтось підставив. Але зараз було не до неї, тому що Вожак так само ліниво змахнув рукою, дзвінко грюкнувши наложницю по попці:

– Починайте!