Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

Адран попрямував до мене, я знову почала двигатись, бажаючи хоч якось прикритися, але тільки натягла кріплення. Середній син Вожака посміхнувся, нахилився, принюхуючись.

Пес забирай, мене це збуджувало! Суміш страху і якогось нісенітного передсмаку, що зводило живіт. Ніколи б не повірила, і сама нізащо на світі не пішла на таке, але чомусь незнайомому глибоко всередині мене подобалося сидіти оголеною під пожадливими чоловічими поглядами і чекати заборонених пестощів. А жах від того, що стане зі мною далі, лише надавав відчуттям гостроти.

Я скосила очі наліво – там молодик ще намагався триматися, але його пов'язка вже перетворилася на намет, видаючи крайній ступінь збудження. Справа старший брат кружляв навколо своєї жертви, нагнітаючи обстановку.

Адран обійшов мене ззаду, я мимоволі запрокинула голову, намагаючись роздивитись, що він там задумав. Обпалюючий дотик одразу до двох сосків змусив вигнутися. Адран стиснув їх та потягнув уперед, нахиляючись над моїм обличчям. Чоловічий запах вдарив у ніс, на відміну від більшості його родичів, не віддаючи псиною.

Спокусник погладив мої груди, провів рукою по вигнутій спині.

– Незвичайна кішка, – шепнув інтимно, розбурхано, від чого в животі стало гаряче.

Шорсткі руки ретельно обмацали груди, трохи стиснули, залишаючи напружені соски зовні, ніби демонструючи всім ступінь мого збудження. Я знову смикнула ногами, стегна мимоволі здійснили кілька рухів.

Одна з рук красеня залишилася стискати сосок, друга ковзнула по животу, кілька разів дражнячи доторкнулася до незахищеного клітора, викликаючи несподіваний стогін.

– Тебе й торкатися не треба, ти й так на межі, – знову прошепотів.

Ще кілька слів, і я справді буду на межі. Напевно. Мене вже майже не хвилювали глядачі – лише те, де він торкнеться наступного разу. А Адран повільно і методично, майже ніжно обстежував моє тіло, примудряючись знаходити найчутливіші місця.

Доторкнувся до ямочки ключиці. Злегка прикусив за вухо, і одразу ж покатав на язичу сосок, що відгукнувся томленням. У його пальцях виявилося невелике пір'ячко, дотик якого викликав потік мурашок.

– Давай, Дроне! – крикнув хтось, повертаючи мене до реальності.

Пес дери, що я творю! Та я ж тут розтеклася, як остання шавка, на яку впав погляд Вожака. Кішки не такі, ми вільні, волелюбні, ми не створюємо зграй і не гриземося за кістки! Навіть за кістки Вожаків та їх нащадків! І за інші частини тіла також. Ми вибираємо партнера за взаємним бажанням і так само легко розходимося, не напружуючи своєю ієрархією увесь білий світ!

Я змусила себе виринути з вати, обвести очима зал. Ох, краще б я цього не робила! Здавалося, всі дивляться виключно на мене.

Біля одних з дверей виявився Берт – контролював якість наданого матеріалу, певно. Охоронці біля стін якось розслабилися, теж витріщаючись виключно в зал. Деякі руки відверто лежали на ширинках. Хоча, дивно, але наложниць ніхто не чіпав, ніби чекали на щось.

Ось коли треба робити нальоти. Шкода, у котів нема чим їх робити. Наша нелюбов до суспільства часом служить не найкращу службу. Саме тому собаки так нас відтіснили від керування. Адже колись, кажуть, все робилося спільно...

– Розслабся, – знову цей еротичний, наелектризований голос, що кидає мене за межу пристойності.

– Розслабишся тут, – буркнула я.

– Тебе бентежать глядачі, кішко? – шепнув він, викликавши приплив фарби до щок. Так, пес дери, мене бентежили кілька десятків псів, що витріщалися!

– Вони бачать твої груди, кішко, – він провів рукою по моїх грудях. – Можуть розгледіти у всіх деталях те, що знаходиться між твоїми чарівними ніжками, – руки перемістилися в назване місце, обвели навколо лона. – Бачать, який збуджений твій клітор, – Адран стиснув і покрутив чутливу грудочку плоті.

– Замовчи, – не витримала я.

– Командую я, – хитнув він головою. – Укладати тут гордих кішок, збентежених та принижених, найбільше задоволення, повір...

Його слова затопили мене хвилею пекучого сорому. Адран принюхався, на обличчі з'явилася задоволена посмішка. Він навіть облизав губи – ого, та вони пересохли! Схоже, контроль давався красеню теж важко.

Від цієї думки, точніше від всієї гами думок, емоцій, сказаних слів мене знову кинуло в пожежу, живіт закрутило, викликаючи приплив збудження.

Дрон провів руками по внутрішній стороні стегон, трохи стискаючи і повільно наближаючись до лона. Вогонь струмив по тілу, виганяючи всі думки. Адран майже невагомо обвів пером навколо клітора, знову спонукаючи вигнутися назустріч. Хотілося збити його якимсь питанням... ну, наприклад, чи не проти це правил. Показати, що я не така, і весь його досвід і шалене тяжіння не допоможуть виграти в цьому безглуздому змаганні!

Але горло пересохло, я тільки й могла важко дихати та ловити погляд, вдивляючись, чи не розтопився лід.

Однак чоловік залишався все так само зосередженим, ледве насмішкуватим і холодним, немов виконував звичайнісіньку роботу, а не пестив дівчину, все-таки, сподіваюся, симпатичну. При цьому, не забуваючи триматися так, щоб глядачам було добре видно.

Ліворуч важко дихала найнята кішка. Глянувши, я виявила, що молодик не витримав, вже скинув пов'язку, піднявся зверху і щодуху вбивається в неї з блаженним виразом обличчя. У здобичі справа в обличчі переважала огида, хоча вмілі ласки старшого братця досягали її.