Читати книгу - "Доторкнись, Анастасія Бойд"

- Яка ти безрозсудна... Мені подобається, - пробурмотів він, глянувши мені в очі, і припав своїми м'якими пухкими губами до моїх.

Я відповіла на поцілунок, покусуючи язик Марка, облизуючи губи, і обхопила ногами торс, щільно притискаючись до нього своєю плоттю. Він не поспішав починати. Марк підвівся, підтягнув мою сукню до самої шиї, і почав водити язиком, а потім цілувати груди, опустився до живота і нижче... Я відкинула голову, прикусивши губу, коли його язик торкнувся мого клітора, змусивши вперше в житті відчути подібне. Мій, тепер вже, колишній ніколи не цілував мене там. А Марк, з яким я була ледве знайома, чомусь навіть не посоромився дозволити собі подібне... І це вже не здавалося чимось неправильним. Мої ноги тремтіли від нічної прохолоди та яскравих відчуттів, які подарував мені Марк, але раптово, він знову направив потік поцілунків вище, і його обличчя опинилося навпроти мого.

- Ти прекрасна, Назі, - усміхнувся спокусник, облизнув мої губи і хижо поцілував.

Я розвела ноги ще ширше, і нарешті, Марк увійшов у мене, через що я вигнулася у попереці, і знову закинула голову, широко роззявивши рота від блаженства. Що такого він робив, що було так чудово і практично відразу? Хоча… Питання в іншому. Чого не робив колишній, що з ним мені не було так само добре, не зважаючи на кохання?

Наближаючись до фінішу, я зовсім перестала себе контролювати, і стала ще більш дикою. Я відштовхнула Марка від себе. Він перекотився на бік, і спантеличено подивився на мене.

- В чому справа? Тобі боляче?

- Ти був правий...

- У чому?

- Мені добре без нього... І з тобою.

Я штовхнула Марка в груди, і він упав на спину просто на пісок, а не на свій одяг. Його очі стали ще більшими від подиву. Але коли я забралася зверху, і опустилася на його член, почавши різко рухатися, Марк посміхнувся і почав піднімати стегна назустріч моїм рухам. Ми прискорилися, і Марк потягнув мене до себе так, що я навалилася на нього, а потім ми майже одночасно скінчили, вп'явшись губами один в одного.

- Ти... - намагаючись віддихатися, почав Марк. - Ти хто така?

- Не зрозуміла питання, - насилу відповіла я, продовживши лежати на ньому зверху, поки всередині мене все досі пульсувало і стискалося.

- Звідки в тебе стільки пристрасті для стороннього чоловіка? - здивовано пробурмотів він, погладжуючи мою щоку великим пальцем.

- О-ля-ля... - посміхнулася я, сповзла з Марка, влягшись на його речі, і направила погляд у нічне небо. - Якби я сама розуміла...

– Сподіваюся, тобі полегшало. Не хвилюйся через зраду твого мудака хлопця, тому що ваше розставання – це його втрата, а не твоя, - навіть такі банальні речі, сказані Марком, вселяли мені віру в себе.

- Мені справді полегшало. А ще... Він справді мудак, - раптом усвідомила я, що зможу переступити через цю подію без особливих страждань. Хоч ми і були так довго разом... Невже, я підсвідомо хотіла його позбутися? - Ти забудеш мене вже завтра, чи трохи згодом?

– Не думаю, що вдасться зробити це швидко. Моя дупа буквально наїлася піску, навіть трохи боляче. Та й у одязі його, напевно, залишиться багато... Тож доведеться згадувати щоразу, коли з мене щось висипатиметься, — міркував він, і провів кінчиками пальців по моєму животу. Я перевела погляд на Марка, перекинулася на бік, і торкнулася його голови, закопавшись пальцями в густі кучері.

- Постарайся швидше забути.

- А ти? Часто згадуватимеш найкращий секс у своєму житті?

Я розсміялася з його прямолінійності, кокетливо тицьнувши пальцем у голову. Почувши неподалік голоси, ми встали, витрусили наші речі, одягнулися, і Марк викликав таксі.

- Може, скажеш мені наостанок, який набір цифр відповідає твоєму номеру телефону? - і чому він так складно будував речення? – Раптом одного разу я захочу поцікавитись, як твої справи.

- Не навантажуй себе натягнутою ввічливістю. Це необов'язково, і ми більше не побачимось, - стомлено посміхнулася я краєчком губ.

- Назі, але що, якщо... - почав Марк, але я перебила його, цмокнувши в губи, і поки він стояв у розгубленості, стрімко попрямувала до таксі, що вже під'їхало.

- Прощавай, Марку! - підморгнула я йому, і вскочила в машину.

 Незабаром, мій нічний коханець залишився позаду, а потім і зовсім зник з поля зору, коли авто помчало мене геть вулицями міста. Ця ніч залишилася у минулому. Це ніколи не повториться. Про це ніхто не дізнається. Чи соромно мені? Поки що ні, але, можливо, все ще попереду. У будь-якому випадку, я постараюся забути грайливий погляд Марка, пустотливу усмішку, і майстерні поцілунки, які змусили відчути себе чудовою, незважаючи на те, що мене кинув хлопець.

Чи зустрілися ще колись Марк і Назі, можете дізнатися з книги "Мій підступний спокусник. Підкорення". Історія завершена. Активне посилання є у анотації, або шукайте на моїй сторінці:)