Читати книгу - "Дозволь бути поруч, Адалін Черно"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Макаре Ігнатовичу, — у палату влітає Марина. — Там Ірина ваша телефонувала, каже, ви не відповідаєте. Вона приїхати не зможе. Автомобіль заглух і вона пішки додому повертається.
— Хто ще є?
— Демид Борисович тільки. Він єдиний з усіх відповів і начебто не пив.
— Начебто? Дізнайся точно. Якщо пив — може не їхати. Й іншим дзвони. У нас тут, чорт забирай, термінова операція!
— Але… — Марина завмирає під жорстким поглядом Макара і сперечатися не наважується.
— Може… спробуємо без наркозу? — подаю голос. — Якщо така ситуація, то…
— Макаре Ігнатовичу, нумо, пацієнтка сама просить. Я асистую.
— Іди поки що, Мариш. Обдзвони всіх ще раз. Я покличу.
Марина зачиняє двері, але за секунду відчиняє двері знову.
— Забула, — каже вона. — Там цей… хлопець прийшов, — звертається вже до мене. — Каже, він ваш чоловік.
— Ти заміжня? — дивується Макар.
Я й сама шокована. Вранці, як я пам’ятаю, була незаміжньою. Не могла ж я забути, що не вільна.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дозволь бути поруч, Адалін Черно», після закриття браузера.
