Читати книгу - "Атарінья"

походжу від князя Ельве Сінголло, що його ще звали Тінголом. Жоною його була

Майе Меліян, отже в моїх жилах є кров Майяр…

«Ось звідки здібности цілителя, - думає Нерданель, з цікавістю дослухаючись до співучого

голосу гостя, - зазвичай цілительками є діви та жони, чоловіки майже не успадковують цього

дару. Затягнути собі рани можуть усі, а от врятувати іншого… Кров Синдар і кров Маяр…

Однак, цей Ельронд зовсім не схожий на Синда…»

- Про доньку Тінгола Лутіень та її кохання до Адана Берена ви мали чути… хоча б від

вельможного Фінрода…

- Я слухала «Leo Leitian», - говорить Нерданель, - у виконанні найкращих співців

Тіріону.

- О, красиві слова… Я маю власну думку про цю історію… Однак, кохання… Що ж, нехай буде так… Однак завдяки їм, та ще Ельве Тінголу до Доріату потрапив один з

Сильмарилів…

- Вони ж не могли не знати… - виривається у Нерданель.

- Не могли, - відповідає гість, - заклятий камінь погубив спершу Тінгола, тоді Наугрім6, убивць Тінгола… Потім Сильмарил зберігався у Лутіень, а опісля смерти її та Берена

перейшов до Аданеделя Діора, мого діда… Як бачите – кров Аданів у мене і від

матері, і від батька.

Ельф прикриває очі, і мова його ллється, немов шелест річкових хвиль.

6

Наугрім - Гноми

8

«Ми з братом народились в Гаванях… Не в Сірих Гаванях, в Гаванях Сіріону. Невеличке

містечко з білого мармуру біля гирла величної ріки, білий маяк на березі… Гарної години з

маяка було видно обриси острова Балар…

Ще до нашого народження Нолдор програли битву, ту, що її назвали потім Битвою

Незлічених Сліз – Нірнает Адорнедіад. В ті часи її звали просто – Останньою… Опісля впав

Нарготронд, тоді Гондолін… Гавані Сіріону, град, що належав князю Фалатрім Кірдану, був

переповненим біженцями з Белеріанду, частина ж з них, як і сам князь Кірдан, котрий

втратив два своїх гради, знайшла притулок на острові Балар.

Князь Кірдан, котрий був свого часу союзником Фінгона Відважного, відомого вам як

Фіндекано, надав пристановисько вцілілим Нолдор Гітлуму та втікачам з інших

розгромлених твердинь. Так в Гаванях Сіріону опинилися Туор та Ітарільде з моїм

майбутнім батьком – Еаренділем.

А через деякий час до Гаваней Сіріону прибули і біженці з взятого Маедросом Руссандолом

та його братами Доріату.»

Ельронд бере тонкими пальцями філіжаночку quenilas і робить ковток, а Нерданель опускає

вії і мимоволі зітхає… Доріат… Друге вбивство родичів… Що ж, її гість попереджав, що їй

боляче буде слухати. І оце – Маедрос… Ельронд говорить на квенья, витонченому

стародавньому квенья, так говорили її сини, так говорить і вона сама. Але часом в його мові

прориваються синдарські слова і назви… Вона знає імена своїх синів на синдарині, але

ніколи їх так не називала подумки і не хоче називати.

«Наші майбутні батько та мати познайомились і одружились саме в Гаванях Сіріону. Я

говорю «наші», бо ми з братом Ельросом були нерозлучними, як всі близнята. Батько… Я

шаную його, як воїна, як переможця дракона, як «рятівника Белеріанду», хоча опісля того

порятунку землі, омитої кров’ю Нолдор, просто не стало… Але він зник разом зі своїм

кораблем так, як зникав до того не один раз… Ми просто не встигали зрозуміти, що у нас є

батько.

Мати… Ми любили її, любили так, як кожний Ельф любить свою аmme. Під час

відсутньости батька вона розбирала міські справи, сидячі на високому троні в судовій залі

замку. Вона звеліла називати себе княгинею, хоча не мала на це ніякого права – Доріату, де

вона могла б княжити, вже не існувало, а Гавані Сіріону належали Кірдану. Однак, вона

змусила всіх звати себе – княгиня Ельвінг. Вона була прекрасною, коли сиділа на тому троні

в сукні зі сріблястої парчі, прикрашена Наугламиром – величною пектораллю, в середині

якої палав Сильмарил. Здається, її не тривожило те, що Фінрод, перший власник

Наугламиру, загинув лихою смертю, що на самоцвіти пекторалі бризнула кров її прадіда, вбитого гномами, що за камінь в середині пекторалі полягли її батько та мати. Пектораль

додавала їй величі, якої вона прагнула несамовито.

В Гаванях Сіріону тоді мешкали Фалатрим, піддані Кірдана, Нолдор та інші втікачі з

Гондоліну та Нарготронду, і Синдар з Доріату. За нашого з братом раннього дитинства їх

було приблизно порівну. Опісля ж того, як наш батько подався в