Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Атарінья 📚 - Українською

Читати книгу - "Атарінья"

265
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Атарінья" автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 57
Перейти на сторінку:
до

шафарні, де вбирає сукню з зеленого

оксамиту, до сукні добирає смарагдове

намисто, волосся розпускає, і вдягає поверх

золотий же обруч-оберіг зі смарагдом

посередині.

Обруч

роботи

Феанаро,

намисто теж, десь мають бути ще й

сережки, атож, ось і вони. Вперше жінка

шкодує, що відпустила дів-еllet з родин,

спокревених з Першим Домом. Тоді б

садиба не мала вигляд пустки… Ельронд…

Він народився десь… Наприкінці Першої

Епохи, незадовго до Війни Гніву… Не

такий він уже і юний – нині зоря Епохи

Четвертої... Названий син її Майтімо… А де

ж подівся його брат, отой … Ельрос?

Загинув?

Коли вона нечутною ходою еllet випливає

до зали, Ельронд підводиться з кріселка, і

ще раз вклоняється, легко й невимушено. Нерданель запрошує його до віталеньки, де

приймає зазвичай своїх подруг. Тут затишно, і гобелени на стінах, і приладдя для

заварювання quenilas, воду для якого вона одразу ж ставить грітись.

- Присаджуйся, Ельронде, - говорить вона, - і вибач за деякий безлад. Я живу тут

сама…

- Я бачу, - говорить він гнівно, і Нерданель знову здригається – трохи схожости все

таки є…

- О, не тому, що мене прирекли на самотність, - говорить вона заспокійливо, - я сама

так захотіла.

- Але ж хтось таки говорив вам ті лихі слова.

- Квенді не є злими, - всміхнулась Нерданель, - всього лише кілька осіб… Мене давно

вже ніхто не кривдить… До того ж – я і не дам себе скривдити. Я змогла гідно

відповісти навіть пані Ельвінг, котра поводила себе…

«Це ж його мати… О, як я могла забути… Вірніше ні, не забути – просто не укладається в

голові, що цей Нолдо, котрий вдався в рід Фінве, є її сином…»

- Пробач, - говорить вона, - я не мала…

- Нема за що вибачатись, - мовить Ельронд, а погляд його стає крижаним, - я не

настільки люблю еllet, яка дала мені життя, щоб ображатись на справедливу про неї

думку. Зрештою – я її ненавиджу. Чому ви так дивитесь?

- Бо здивована, - тихо відповідає Нерданель, - зв’язок батьків та дітей є святинею, і я

ніколи і не від кого не чула таких слів.

- А якщо еllet сама розрубала цей зв’язок?

- Не вірю в можливість подібного…

Ельронд зітхає. Руки він стиснув перед собою на стільниці – вузькі сильні долоні воїна і

музики.

7

- Чи дозволите, - запитує зрештою, - оповісти вам… Свою історію. Вона є часткою

життя ваших двох синів. Я мріяв про цю зустріч дві епохи.

- Звісно, дозволяю, - говорить Нерданель заспокійливо, - і уважно вислухаю.

- Можливо, - мовить Ельф несміливо, - деякі з моїх спогадів спричинять вам біль…

- Я так давно ні з ким не говорила, - Нерданель ставить на стіл порцелянові чашечки, тонесенькі, мов пелюстки вишні, - про своїх синів… Про Феанаро. В Тіріоні це

вважається поганим тоном – згадувати тих, хто в Мандосі. Лише Фінарато оповідав

мені про те, як вони усі там жили… Як воювали. Однак, йому так тяжко згадувати…

- О, я мав честь познайомитися зі славетним Фінродом Фелагундом, - говорить Ельронд

з шанобою, - мене рекомендувала Галадріель… тобто Артаніс.

- Галадріель? – посміхається Нерданель, - так її звали там?

- Відкрию вам велику таємницю, - сказав Ельф серйозно, - вона терпіти не може свого

синдарського назвиська.

- О, ця Артаніс, - на бліді щоки Нерданель виступив рум’янець. Зараз вона є

вродливою, дуже вродливою. Гість розуміє, що тягнути далі не можна – час починати

оповідь.

- Як ви вже зрозуміли, вельможна пані Нерданель, я є нащадком брата вашого чоловіка, Нолофінве, якого в Середзем’ї звали Фінголфіном. Його син Тургон, ви його знали як

Туракано, має доньку Ідріль, відому вам як Ітарільде. Ця Ітарільде за життя свого у

потаємному граді Гондоліні одружилася з Аданом доброго вояцького роду на ім’я

Туор. Свого часу вони вирушили на кораблі відшукати шлях на Захід, і зникли у морі

без вісти. Лише опісля Війни Гніву ми дізналися, що вони досягли берегів

Благословенної Землі. Ім’я сина їхнього, Аданеделя Еаренділя, відомо всім, хто хоч

раз слухав мандрівних співців…

- Переможець дракона і рятівник Середзем’я, - всміхається Нерданель, і Ельронд

серйозно киває головою.

- Саме так, моя пані – переможець і рятівник… Отже, з батькового боку я є з роду

Фінвіонів, однак, і рід

1 ... 4 5 6 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атарінья», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атарінья"