Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Стою перед кабінетом тата і набираюсь сміливості, щоб постукати. 

Завтра я хочу піти на день народження Ніки, але для початку мені потрібен його дозвіл. Якось раніше мене не турбувало те, що я, доросла дівчина, повинна відпроситися, щоб вийти з дому, а зараз... Що ж змінилося?

Не знаю.

— Чого не заходиш, маленька? — чую за спиною голос Христини.

— Заходжу, — опускаю голову.

Стає соромно. Боюся власного тата. Тобто його реакції на моє прохання.

— У тебе важливе щось? — дивиться на мене дівчина.

— Мені треба дещо запитати... І я не знаю, як тато відреагує.

— Ходімо.

Христина обходить мене і відчиняє двері кабінету.

Ось так, просто. Навіть я ніколи не дозволяла собі зайти до батька без стуку, знала, що він це ненавидить. Але її він зустрічає з усмішкою на обличчі.

Мене дивує ця дівчина.

Можливо, я даремно думаю погано про неї?

— Коханий, можна до тебе? — Христина йде до тата і цілує його в щічку, присідаючи на край крісла.

— Щось сталося? Чого це ви вдвох? — дивиться на мене батько.

— Тату, я хочу запитати у тебе.

Дивлюся, як Христина підморгує мені, обіймаючи чоловіка.

— Питай, доню.

— У моєї подруги завтра день народження. І я б хотіла… — запинаюсь перед тим, як озвучити.

— Подарунок потрібен? — питає з усмішкою тато.

— З цим я сама впораюся. Свято відбудеться завтра ввечері, вдома у дівчини. Мене запросили також…

— А в чому тоді проблема? — бачу його здивування.

— Милий, Сашенька хотіла попередити, що ввечері їй знадобиться автомобіль. Їй же треба поїхати та повернутися додому. Ти ж не проти, правда?

Тато дивиться на Христину, а потім переводить погляд на мене.

— Я скажу Дмитру. Повідомиш, у який час він тобі знадобиться. Відвезе і повернеться, а потім приїде за тобою.

Що? Так просто?

Придивляюся, наче шукаю в його словах підступ, але ні, нічого такого не бачу.

— Дякую. Я піду?

— Так. Тільки… я хотів тебе попередити. У неділю зранку ми з Христиною летимо в Париж. Повернемося за кілька днів. Проблем же не буде?

— Не буде, тату.

— Гаразд, це все.

Розвертаюся і виходжу з кабінету. Хочу зачинити двері, як помічаю усмішку Христини.

— І ще, доню, — зупиняє мене батько.

— Я більше не відстежую твої пересування.

Повільно зачиняю двері, і на моєму обличчі з'являється щаслива усмішка. 

Батько справді став набагато м'якшим. Завжди усміхається, люб'язний, і, схоже, з тотальним контролем покінчено.

Забігаю у кімнату і беру в руки телефон. 

Одразу бачу кілька пропущених від Давида. І одне повідомлення, від нього ж.

“Змушуєш мене перейти до серйозних дій.”

Відкладаю мобільний, так і не увімкнувши звук. 

Витягую з шафи піжаму, заплітаю косу і йду у ванну кімнату.

На сьогодні все. Час спати.

І викинути з голови всі думки.

***

Прокидаюся майже о дванадцятій. У домі тиша. Батька, як і Христини, немає. 

Марія за сніданком повідомляє, що вони з самого ранку поїхали за покупками.

Підіймаюсь до себе, беру телефон, щоб зателефонувати Ніці, але знову бачу пропущений від Давида.

Розумію, що хочу почути його голос, але не наважуюся зателефонувати.

Вночі я обдумала все, що сталося за останні кілька днів, і слова Ніки, які вона сказала мені в кафе.

Можливо, вона має рацію, і я повинна вислухати Давида?

Так, ми знайомі зовсім недавно, але те, що розказала про нього Христина, зовсім не в'яжеться з образом, який бачу я.

Не схожий він на такого негідника, яким його описала дівчина, тому я дійшла висновку, що повинна поговорити з ним. Чи хоча б просто вислухати.

Але все після свята Ніки.

Сьогодні її день народження, і я приготувала сюрприз.

Пишу повідомлення дівчині з вітаннями й натякаю на маленький подарунок, який приїде через пів години. Надсилаю і спускаюсь у двір, де мене вже чекає Дмитро Олександрович.

Засовую в автомобіль п'ятнадцять різнокольорових кульок, накачаних гелієм, і прив'язую до них невелику коробочку, у яку обережно вкладаю золотий тоненький браслет.

Я помітила, як Ніка дивилася на нього у вітрині, коли ми шукали сукню, і вирішила, що ця річ стане чудовим сюрпризом для неї.

Коли машина виїжджає з двору, з усмішкою плескаю в долоні та повертаюся задоволена в будинок.

***