Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Одинадцять хвилин 📚 - Українською

Читати книгу - "Одинадцять хвилин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одинадцять хвилин" автора Пауло Коельо. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 64
Перейти на сторінку:
що може мені це сказати.

— Не можу. Я дала обіцянку.

Бо, якби я її не дала, я, либонь, повірила б, що все, що тут відбулося, — це назавжди. А насправді було не так, це була тільки частина мрії дівчини, яка жила в глухій провінції далекої країни, дівчини, яка прибула до великого міста (не такого вже великого, якщо сказати правду), подолала тисячу перешкод, але все ж таки зустріла чоловіка, який її покохав. Зрештою, це стало щасливим фіналом усіх тих тяжких моментів, крізь які вона пройшла, і завжди, коли я згадуватиму про своє життя в Європі, мої спогади закінчуватимуться історією чоловіка, який закохався в мене, який завжди буде моїм, бо мені пощастило проникнути в його душу.

О Ральфе, ти навіть не знаєш, як я тебе кохаю. Думаю, що ми завжди закохуємося в ту мить, коли вперше зустрічаємо чоловіка своєї мрії, хоча в такі хвилини розум переконує нас, що ми помиляємося, й ми намагаємося притлумити в собі — не прагнучи до перемоги — цей інстинкт. Аж поки настає хвилина, в яку ми дозволяємо почуттям здобути перемогу, й це сталося в ту ніч, коли я йшла босоніж через парк, страждаючи від болю й холоду, але розуміючи, як сильно ти мене любиш.

Атож, я тебе кохаю, кохаю дуже, кохаю так, як ніколи не кохала жодного чоловіка, й саме тому я звідси їду, бо, якби я залишилася, сон би перетворився на реальну дійсність, на бажання володіти, на прагнення, щоб твоє життя стало моїм: на все те, зрештою, що в кінцевому підсумку перетворює кохання на рабську залежність. Нехай ліпше воно залишиться мрією. Ми повинні дуже обережно поводитися з тим, що отримуємо в дар від чужої країни, — або від чужого життя.

— У тебе не було оргазму, — сказав він, намагаючись змінити тему, бути обачним, не форсувати події.

Він боявся втратити мене й думав про те, що попереду ціла ніч, протягом якої я ще можу змінити свій намір.

— У мене не було оргазму, але втіху я пережила незвичайну.

— Але було б краще, якби ти пережила оргазм.

— Я могла б прикинутися, ніби переживаю його, тільки для того, щоб тебе потішити, але ти на це не заслуговуєш. Ти — чоловік, Ральфе Гарт, у всьому тому, що це слово має в собі прекрасного й сильного. Ти зміг підтримати мене й допомогти мені, погодився на те, щоб я тебе підтримала й допомогла тобі, й це тебе не принизило. Атож, я залюбки пережила б оргазм, але він не прийшов. Проте я мала величезну насолоду від холодної підлоги, від твого гарячого тіла, від того гвалтовного пориву, з яким ти увійшов у мене.

Сьогодні я ходила повернути книжки, які ще залишилися в мене, й бібліотекарка запитала, чи розмовляла я зі своїм партнером про секс. Мені хотілося перепитати: «З яким партнером?», «Про який секс?» Але вона цього не заслуговувала, вона завжди дуже добре ставилася до мене.

Насправді я мала тільки двох партнерів, відколи прибула до Женеви: один із них розбудив у мені найгірші інстинкти, бо я йому це дозволила, про що досі жалкую. Другий — ти — допоміг мені знову відчути себе часткою світу. Мені було дуже приємно навчити тебе, де доторкатись до мого тіла, з якою силою, протягом якого часу, і я знаю, що ти сприймав це не як критику твоєї поведінки, а як можливість того, що наші душі зможуть порозумітися краще. Мистецтво кохання, як і твій живопис, вимагає техніки, терпіння, а передусім, практики у стосунках між двома. Вимагає сміливості, необхідно піти набагато далі від того, що люди звикли називати словом «кохатися».

Ось так. Я знову заговорила як учителька, й мені це не сподобалося, але Ральф зумів обминути цю ситуацію. Замість відповісти на те, що я казала, він закурив свою третю сигарету за проміжок часу, менший за півгодини.

— По-перше, ти перебудеш цю ніч тут.

Це було не прохання, це був наказ.

— По-друге, ми ще покохаємося, з меншою тривогою і більшим бажанням. І нарешті, мені хочеться, щоб і ти краще зрозуміла чоловіків.

Краще зрозуміти чоловіків? Я всі свої ночі проводила з ними — білими, чорними, азіатами, євреями, мусульманами, католиками, буддистами. Хіба Ральф не знає про це?

Мені стало легше; як добре, що розмова звернула на стежку дискусії. В якусь мить я подумала про те, що, либонь, попрошу пробачення в Бога й порушу свою обіцянку. Але реальність мого повернення була зі мною, й вона сказала мені, що я повинна зберегти свою мрію неушкодженою й не дозволити собі потрапити в пастку, яку налаштовує мені доля.

— Атож, щоб ти краще зрозуміла чоловіків, — повторив Ральф, побачивши мій іронічний вираз. — Ти говориш про те, що хочеш виразити свою жіночу сексуальність, допомогти мені не заблукати на твоєму тілі, дати мені час на те, щоб я міг виявити терпіння. Я згоден, але думаю, ти вже давно зрозуміла, що ми різні, принаймні у своєму ставленні до часу. Ти ж не маєш у цьому плані претензій до Бога?

Коли ми з тобою зустрілися, я попросив, щоби ти навчила мене краще розуміти секс, бо я втратив жадання. А знаєш, чому? Тому що по кількох роках спільного життя всякі і будь-які мої сексуальні стосунки переходили в нудьгу й розчарування, бо я доходив висновку, що було дуже важко дати жінкам, яких я кохав, ту саму втіху, яку вони давали мені.

Мені не сподобалися його слова «жінкам, яких я кохав», але я вдала байдужість, закуривши сигарету.

— Мені не стало сміливості попросити: навчи мене, як обходитися з твоїм тілом. Та коли я тебе зустрів, коли побачив світло, яке променилося з тебе, й покохав тебе відразу, я подумав, що на цьому етапі свого життя мені вже немає чого втрачати, якщо я буду щирим і з самим собою, і з жінкою, яку мені хотілося б мати поруч себе.

Моя сигарета була чудова, і мені дуже кортіло, щоб він запропонував мені випити трохи вина, але я не хотіла дати вмерти цій темі.

— Чому чоловіки, замість робити те, що ти робиш зі мною, замість з’ясувати, як я себе почуваю, думають тільки про секс?

— Хто сказав, що ми думаємо тільки про секс? Навпаки: ми іноді роками переконуємо себе в тому, що секс — це

1 ... 59 60 61 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одинадцять хвилин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одинадцять хвилин"