Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Твори в п'яти томах. Том V 📚 - Українською

Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твори в п'яти томах. Том V" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 102
Перейти на сторінку:
Стома отакою витонченою вродою?..

— Здрастуй, здрастуй, тату, — щебетала тим часом Дольта. — Яка я рада, що вирвалася на день з обсерваторії! Тільки я не сама, ось привезла з собою друга. Заходь, заходь, Грате! Вони хороші, мої батьки!

З-за голівки Дольти виглядало худорляве, жваве обличчя високого хлопця; напрочуд ясні зеленкуваті очі з цікавістю оглядали все довкола.

— Друга нашої Дольти ми завжди щасливі вітати, — чемно вимовив Стом Хакал і метнув погляд на Мелі: чи не забере колись оцей друг у них дочку?.. Що ж, нічого не вдієш, Дольта вже доросла, хоч для батьків вона завжди лишиться дитиною.

Хлопець уклонився. Але сказати йому щось не давала Дольта, яка не вгаваючи цокотіла:

— Грат працює разом зі мною, тату. Він, як і я, обчислює траєкторії небесних тіл. Ах, як шкода, що ти не можеш побачити космічних краєвидів! Це така незвичайна й своєрідна картина!.. Коли дивишся в інфрачервоний телескоп, перед тобою відкриваються обрії космосу! Ну, нічого, може, ми з Гратом якось покажемо тобі все це. Правда, Грате? Ти не заперечуєш? А сьогодні ми з ним вирішили поїхати до вас на неділю, бо з понеділка у нас дуже складна й серйозна робота — з тією самою ракетою, що летить до нашої планети.

— Отже, це все ж таки ракета? — стурбовано спитав Стом. У нього знову прокинулися тривожні думки, що не давали спокою весь день. — І звідки ж вона? — запитав він, хоч у цьому й не було ніякої потреби, бо в телевізійних передачах, які він слухав, тільки й мовилося про несподівану небесну гостю.

— А що ж це може бути ще? Звісно, ракета. І вона… Та не мовчи, Грате! Розкажи їм про свої останні обчислення!

— А може б, ви спочатку повечеряли? — запропонувала Мелі. — Після дороги… Я піду приготую, Дольто!

— Вечеряти то й вечеряти, — одразу погодилася дівчина. — Ой, Грате, ти й не уявляєш собі, як смачно готуй мама!

— Може і не уявляю, — всміхнувся Грат, — хоч ти про це багато розповідала. Знаєте, Стоме, — звернувся він до старого, — щойно сяде обідати чи вечеряти, як одразу ж і починає: “А мама робить це отак і отак! От коли б ви спробували, як готує мама!” Ні, ні, я мовчу, Дольто! І ладен усього покуштувати.

— Ох і балакуча ж моя донечка! — жартома відповіла зніяковіла Мелі. — А я нічого особливого і не готую.

— Все буде чудово, мамо! Я знаю, — запевнила Дольта.

Мелі пішла на кухню, а Стом звернувся до юнака:

— Виходить, ви працюєте разом з Дольтою? Розкажіть, будь ласка, про ту ракету. Я багато чув про неї. Вона справді небезпечна?

Грат поглянув на Дольту. Та ствердно кивнула головою:

— Кажи, кажи, Грате! Тепер це вже не таємниця.

— Гаразд, — погодився юнак. — Вам як, Стоме, відразу про ракету чи спочатку про її передісторію?

— Та передісторію він знає, — заперечила Дольта. — Я немало розповідала про неї.

— Думаю, що немало… зважаючи на твою балакучість, яку, до речі, відзначила й твоя мама…

— Грате! — застережливо посварилася пальцем Дольта.

— Не буду, не буду! — Грат покірно підвів руки і вже цілком серйозно почав розповідати, сівши в крісло. Стом Хакал уважно слухав його.

3

— Отож ви знаєте про стародавню сутичку між населенням нашої планети з прихідцями, які прибули на своїх космічних кораблях з Червоної зірки. Ми вийшли тоді переможцями, хоч це було й нелегко. Але головне в тому, що з документів, захоплених в літальних апаратах прихідців, стало ясно: ці досить добре озброєні істоти прагнули захопити, колонізувати нашу Хмарну планету. І зрозуміло, подібні думки могли плекати й інші інопланетні цивілізації, бо саме наша Хмарна планета завжди була і є ласим шматком у космосі. Тому, коли згодом з’явилися перші ракети, надіслані з Третьої планети, наша Найвища Рада була вже напоготові.

— Особливо після того, як ми перехопили радіосигнали тих ракет і розшифрували їх, — додала Дольта.

— Саме так, — погодився Грат. — Сигнали розповідали про умови життя на нашій планеті. Навіщо це було зроблено? Для того, щоб спробувати в майбутньому колонізувати нас. Адже відомо, що на Третій планеті умови життя значно гірші від наших, бо вона дістає від Світила набагато менше світла й тепла. І, очевидно, жителі цієї планети поступово почали досліджувати інші світи, щоб вибрати собі найліпші умови для переселення. І справді, що може бути краще від нашої Хмарної планети? Постійний м’який клімат, чудові умови для життя і, крім того, завважте, Стоме, наші хмари! У звичайному житті ми навіть не уявляємо собі, яке це має значення. Густа пелена хмар цілком закриває нашу планету від стороннього ока — це виняток серед багатьох інших планет! Не так зразу можна зазирнути під ці хмари — і це зменшує небезпеку з боку всяких прихідців з космосу.

— Але ж вони, жителі Третьої планети, дізналися про наше існування, — хмуро заперечив Стом Хакал. — Виходить, зуміли таки зазирнути…

— Що ж, мабуть, ми проґавили перші ракети з Третьої планети, — знизавши плечима, погодився Грат. — Хто знає, можливо такі ракети давно вже підлітали до нас, тільки ми їх не помічали… Принаймні Найвища Рада дійшла одного важливого висновку: щоб уникнути ускладнень або відкритої сутички з загонами Третьої планети, як це було колись з Червоною зіркою, треба перехитрити Третю планету!

— Не розумію, — трохи розгублено промовив Стом. — Що ви маєте на увазі, Грате? Це ж вам не іграшки — “перехитрити!”

— Так, так, тату! — збуджено вигукнула Дольта. — Грат цілком правильно сказав про намір Найвищої Ради. Ти тільки послухай, тату: це дуже дотепний план, який ми, до речі, вже майже здійснили.

— Он як? — здивувався Стом. — Що ж це за план?

Грат лукаво примружив одне око.

— Ця ракета, надіслана жителями Третьої планети, сама по собі не загрожує небезпекою, бо коли б ті жителі мали намір напасти на нас, то надіслали б не одну, а, певно, цілу низку ракет з відповідною кількістю бійців і зброї. Висадка на іншу планету — не жарт! А ця ракета надто мала для такої мети, ми це встановили. Але вона йде в напрямі до нашої Хмарної планети, прямо вцілюючи в неї. Навіщо? Для того, щоб зібрати всі потрібні відомості, які вона передає по радіо на Третю планету. І коли ці відомості задовольнять Третю планету, тоді вже можна чекати й нападу. Що ж треба зробити?

Грат багатозначно помовчав, наче міркуючи. Дольта нетерпляче гукнула:

— Та досить, кажи вже! Хіба не бачиш, що тато чекає? Що це тобі, лекція, чи що? Навчився у професорів…

— Ось тому, — вів далі

1 ... 59 60 61 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори в п'яти томах. Том V», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твори в п'яти томах. Том V"