Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

— Можна, — я була настільки ошелешено тим, як мені промили мізки і переконали в абсолютно недостовірній версії розвитку подій, що думки в моїй голові геть поплуталися.

 — От і добре, я знав, що ми знайдемо спільну мову.

Він простягнув мені якісь бланки, і я, не читаючи, поставила свій підпис у вказаному місці, намагаючись не дивитися, як навколо тіла Тані порядкують люди у формі, пакуючи його у великий чорний мішок.

 — Тоді не смію вас затримувати, — промовив Іван Васильович. — Думаю, ви розумієте, що поки йде слідство, краще нікому про цей випадок не розповідати?

 — Так, звісно, — я вже й сама засумнівалася, чи існує той убивця насправді. Таня дійсно виглядала сумною і скаржилася на самотність. А ще була психічно нестабільна, погана спадковість… Могла вона вчинити самогубство? Не виключено.

Я повернулась і пішла до виходу, але голос Івана Васильовича, що пролунав за моєю спиною, змусив здригнутися, немов від удару струму.

 — Тортик не забудьте, — у його голосі відчувалась іронія...