Читати книгу - "Друга одіссея"

— Думаю, ти маєш рацію, — сказав Василій. — Одначе це не пояснює, що вони роблять. Повісивши на них наличку, ми не надто зарадимо справі.

— А що таке, — жалісно запитала Катерина, — ці машини фон Неймана? Поясніть, будь ласка.

Орлов і Флойд заговорили дуетом. На мить вони спантеличено замовкли, а потім Василій, засміявшись, кивнув американцю.

— Катерино, уяви, що в тебе є грандіозне інженерне завдання. Наприклад, видобування корисних порід з усієї поверхні Місяця. З цією метою ти можеш побудували мільйон машин, але така праця забере кілька століть. Якщо ти досить розумна, то побудуєш одну машину, але ця машина матиме здатність репродукувати себе з навколишньої сировини. Тож ти починаєш ланцюгову реакцію і за короткий час матимеш достатньо машин, щоб виконати роботу за десятиліття, замість тисячоліття. Наше космічне агентство роками носилося з цією ідеєю, так само, як і ви, Таню, наскільки я знаю.

— Так, експоненціальні машини. Ідея, що не спала на думку навіть Ціолковському.

— Я не став би на це закладатися, — зазначив Василій. — Отож, розумієш, Катерино, твоя аналогія виявилася доволі близькою. Бактеріофаги — це машини фон Неймана.

— А ми всі хіба ні? — поцікавився Саша. — Я певен, Чандра визначив би людей саме так.

Чандра кивнув, погоджуючись.

— Звісно. Сам фон Нейман запозичив цю ідею в живих організмів.

— І ці живі машини їдять Юпітер!

— Звісно, схоже на те, — погодився Василій. — Я зробив деякі розрахунки і не можу повірити їхньому результату, хоча це проста арифметика.

— Можливо, вона проста для тебе, — сказала Катерина. — Спробуй пояснити нам без тензорів і диференційних рівнянь.

— Ні, я маю на увазі справді просту арифметику, — наполягав Василій. — Це прекрасний приклад демографічного вибуху, про який ви, лікарі, кричали в минулому столітті. Заґадка розмножується кожні дві години. Тож лише за двадцять годин кількість Заґадок подвоїться десять разів. Одна Заґадка стане тисячею.

— Тисячею двадцятьма чотирма, — уточнив Чандра.

— Я знаю, але округлімо суму, щоб її легше сприймати. Через сорок годин їх буде мільйон, через вісімдесят — мільйон мільйонів. Ми саме на цій стадії, і зрозуміло, що зростання не може тривати довіку. За кілька днів вони важитимуть більше, ніж Юпітер!

— Тож невдовзі почнуть голодувати, — сказала Женя. — І що тоді?

— Сатурн має досить апетитний вигляд, — зазначив Брайловський. — Потім Уран і Нептун. Сподіваймося, вони не помітять маленьку Землю.

— Марна надія! Заґадка шпигувала за нами три мільйони років!

Раптом Вальтер Керноу розреготався.

— Що смішного? — урвала його Таня.

— Ми говоримо про ці штуки, наче це особи — розумні сутності. Але ж ні, моноліти — то лиш інструменти. Універсальні знаряддя, здатні виконати будь-яку роботу. На Місяці був сигнальний маяк чи прилад для спостереження, якщо хочете. Те, з чим здибався Боумен, — наша Заґадка — є своєрідною транспортною системою. І зараз вона робить щось, хоч Бог його зна, що саме. А можуть бути й інші по всьому Всесвітові. У дитинстві я мав щось таке… Знаєте, що таке наша Заґадка? Космічний відповідник старого доброго швейцарського армійського ножа!

Частина VII. Світанок Люципера

Розділ 50. Прощання з Юпітером

Нелегко записувати це повідомлення, особливо після того, яке він щойно надіслав своєму адвокатові. Флойд почувався лицеміром, але знав: це конче треба зробити, щоб мінімізувати неминучий біль для них обох.

Флойд сумував, але більше не впадав у розпач. Оскільки він повертався на Землю в ореолі успішно виконаного завдання — якщо не героїзму — він торгуватиметься з позиції сили. Ніхто, жодна жива душа не забере в нього Кріса.

— Моя люба Керолайн (більше не «кохана»), я повертаюся додому. Коли ти отримаєш моє повідомлення, я буду вже в стані гібернації. Лише за кілька годин я розплющу очі й побачу прекрасну блакитну Землю в космосі переді мною. Принаймні так це здасться мені.

Розумію, що для тебе мине ще багато місяців, і мені шкода. Утім, ми знали, що так воно буде, ще до того, як я відлетів, тому нам немає на що нарікати. Я повернуся на кілька тижнів раніше, ніж передбачалося, бо в нас змінилися плани.

Сподіваюся, ми зможемо дещо з’ясувати. Головне запитання: що найкраще для Кріса? Хай якими були наші почуття, на перше місце ми маємо ставити його інтереси. Я певен, що роблю саме так, і знаю, що саме так вчиниш і ти.

Флойд зупинив запис. Чи варто говорити те, що саме він має на увазі: «Хлопцю потрібен батько»? Ні, це буде нетактовно, і може лише погіршити ситуацію. Керолайн відповість, що між народженням і чотирма роками мати значить для дитини більше, а якщо він гадає інакше, то треба було залишатися на Землі.

— …Тепер про будинок. Я радий, що регенти вирішили так, це зробить справу простішою для нас обох. Знаю: ми обоє любимо це місце, але тепер воно завелике й викликатиме забагато спогадів.

Після прибуття я, напевно, орендую помешкання в Хіло: маю надію швидко знайти хороше місце.

Є одна річ, яку можу пообіцяти всім, — я більше не залишатиму Землю. Досить з мене космічних подорожей. О, ну можливо, хіба на Місяць літатиму, але, звісно, це буде лиш екскурсія на вихідні.

До речі, якщо говорити про місяці, ми щойно проминули орбіту Синопе, тож зараз покидаємо систему супутників Юпітера. Сам Юпітер за двадцять мільйонів кілометрів, і він ледь трохи більший, аніж Місяць, якщо на нього дивитися із Землі.

Проте навіть із цієї відстані можна сказати, що з планетою коїться щось жахливе. Її гарний оранжевий колір зник; вона стала хворобливо сірою і зберегла тільки дрібку колишнього блиску. Не дивно, що зараз це лише тьмяна зірочка в небесах Землі.

Утім, більше нічого не відбувається, а кінцевий термін уже давно збіг. Чи могло так статися, що то була фальшива тривога чи просто космічний жарт? Сумніваюся, що ми колись дізнаємось. У будь-якому разі це дасть нам змогу прибути на Землю, випереджаючи графік, і я дуже з цього радий.

До побачення, Керолайн, дякую тобі за все. Сподіваюся, ми залишимося друзями. Передай Крісу, що я його люблю.

Закінчивши запис, Флойд посидів якийсь час мовчки у крихітній каюті, якої більше не потребував. Він уже збирався віднести аудіо на місток для передачі на Землю, аж тут з’явився Чандра. Флойд був приємно здивований тим, як учений сприйняв розлуку з Еалом. Вони досі спілкувалися по кілька годин на день, обмінюючись інформацією про Юпітер і перевіряючи ситуацію на борту «Діскавері». Хоча ніхто й не