Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

370
0
19.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зіграємо в сім'ю, сестричко?" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 86
Перейти на сторінку:
29 глава

*Мія

Після останньої пари ми з Євою попрямували на пошту, щоб відправити запрошення на мінівечірку мами. Алекс мав якісь справи, тому я вирішила піти з подругою. Єві постійно хтось надзвонював, а вона не брала трубки. Я запитально глянула на неї й вона обернула до мене свій смартфон. На екрані висвітлилось: «Джеремі».

— Чому ти не візьмеш трубки? — поцікавилась я.

— Бо в мене немає жодного бажання з ним розмовляти, — відповіла Єва, знизуючи плечима. В її очах я помітила сум. Між нею та Джеремі явно щось є, хоч вони це й заперечують.

— І як Джеремі Лорен завинив перед тобою? Я думала, що ви вже давно зустрічаєтесь, — призналась я. Вони виглядали неначе закохані.

Ми якраз підійшли до поштового ящика, тому я відкрила свою сумку й кинула всі листи всередину. Надіюсь, що всі запрошені отримають їх вчасно. Єва, мабуть, надіялась, що я відстану від неї, але я так просто не здамся. По ній видно, що їй потрібно виговоритися.

— Пропоную перекусити в одному з кафе, а тоді відправитись на шопінг. Впевнена, що це підніме тобі настрій, — промовила я, беручи Єву під руку, щоб вона часом не втекла від мене.

— Гаразд, — змирилась вона.

Ми замовили собі овочевий суп та морозиво на десерт, бо сьогодні було доволі спекотно й хотілось чогось свіжого. Я ласувала своїм ванільним ріжком, поки Єва задумано дивилась через панорамне вікно.

— Якщо ти зараз же не почнеш їсти свою порцію, то я заберу твоє морозиво й поласую ним сама, — жартома пригрозила я, проте, Єва лише криво мені усміхнулась. Було зрозуміло, що їй зараз не до морозива.

— Єво, що між вами трапилось? Я бачу, що тебе щось тривожить. Ми знайомі не дуже давно, але ти можеш мені довіряти. Я нікому нічого не розповім, але з радістю вислухаю тебе й постараюсь допомогти хоча б порадою, — щиро промовила я, поклавши свою руку поверх її. Вона натягнуто посміхнулась мені, роздумуючи над чимось.

— Наші з Джеремі стосунки схожі на американські гірки. Знаєш, я закохана в нього з самого дитинства. Мабуть, ще від того моменту, коли ми з ним вперше каталися на гойдалці в саді Лоренів. Проте, він ніколи не сприймав мене як потенційну дівчину, лише як подругу сестри. Для нього я завжди була маленькою дівчинкою, з якою його можуть пов’язувати лише дружні відносини. Я думала, що після від’їзду Лоренів я забуду про нього, але навіть довга розлука нічого не змінила. Коли знову зустріла його, то моє серце почало битись сильніше. Я пробувала протистояти власним почуттям, але нічого не вийшло. Джей теж вже більше не бачив в мені тієї маленької дівчинки, яка любила гратись з ним в хованки та разом малювати динозаврів. Проте, він не одразу це визнав. Нас поєднали сварки й декілька гарячих поцілунків, коли ми обоє плювали на власні заборони. В кінці він сказав, що нічого не вийде й він не хоче, щоб Евеліна потім розривалась між мною та ним, якщо ми розстанемось. Я б теж цього не хотіла, але вчора я побачила його з іншою в клубі. Вони цілувалися й він виглядав доволі щасливим. Коли побачив мене, то спробував наздогнати, але я втекла. Знаєш, я справді думала, що він щось відчуває до мене й не хоче зіпсувати стосунки з Елею, але виявляється, що це все була якась дешева відмазка й він просто позбувся мене. Стало так боляче… — Єва не витримала й з її очей покотилися сльози. Я підсунулась до неї ближче й міцно її обійняла.

— Але ти все ще кохаєш його, тому тобі так боляче. — Подруга схвально кивнула на мої слова. — І скільки разів він вже дзвонив тобі?

— Близько 30 сьогодні й стільки ж вчора. В соціальних мережах я його заблокувала, — призналась Єва.

— Це серйозно. Можливо, вам таки слід поговорити? — запропонувала я.

— А який сенс в наших розмовах? Думаю, що він вже сказав все, що хотів. Більше я не хочу чути. Він сам відмовився від мене.

— Але ти не готова відмовитись від нього! — зауважила я.

— Це вже мої проблеми, бо йому на мене байдуже. Він вже знайшов мені заміну.

— Якби йому було байдуже, то він би не надзвонював тобі. Можливо, все не настільки очевидно, як тобі здається? — Єва витерла сльози й поклала голову мені на плече.

— Можливо й так, але зараз я не маю жодного бажання з ним розмовляти, тому що він зробив мені боляче. — В чомусь вона таки мала рацію, тому що зараз їхня розмова могла ще більше все ускладнити.

— Гаразд, це твій вибір, але тоді ми можемо зробити дещо інше…

— І що саме? — В очах Єви я нарешті побачила зацікавленість.

— Ми можемо влаштувати Джею провідувати й дізнатись чи справді він закоханий в тебе, — запропонувала я.

— І як ми це зробимо?

Я відклала своє морозиво й почала все пояснювати все подрузі. Вона уважно слухала мене й вносила корективи в наш план «ПДЛ» або повністю «Перевірка Джеремі Лорена». Як ви зрозуміли, з назвою ми довго не заморожувались, тим паче, що суть полягала в іншому. В кінцевому результаті ми все продумали до найменших деталей та відправились на шопінг. Вже через декілька годин Єва почувала себе набагато краще. Її настрій покращився і я вважаю це невеличкою перемогою.

— Спасибі тобі, Міє. Наша зустріч пішла мені на користь, — промовила Єва, а тоді відклала свої пакети в бік та міцно мене обійняла.

— Коли він побачить тебе в тій шикарній атласній сукні, то не зможе встояти. Ти в ній просто незрівнянна, — сказала я, підморгуючи.

— Спасибі. Надіюсь, що все вдасться. — Я схвально кивнула.

Наші таксі приїхали, тому ми ще раз обійнялися на прощання й поїхали додому.

Алекс зустрів мене біля порогу. Здається, він куховарив, тому що від нього приємно пахло якоюсь випічкою. Він витер руки об рушник, що висів на його лікті й міцно мене обійняв. Я поцілувала його в щоку й відсторонилася. Мій хлопець одразу почав заглядати в мої пакети, але я закрила їх від нього.

— Ти щось приховуєш від мене? — запитав Алекс, прискіпливо оглядаючи мене з ніг до голови.

— Всього лише мій образ на вечірку. Не хочу, щоб ти побачив його завчасно, — з хитринкою відповіла я. Трішечки інтриги нам не завадить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60 61 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"