Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Поцілунок під забороною, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"

509
0
28.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поцілунок під забороною" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

— Я дуже швидко, — шепоче в мої губи Рома і зникає за високими, масивними дверима, а я залишаюся посеред тихого, довгого коридору сама.

Не знаю, скільки минає часу, але мені здається вічність. Я вже вся починаю труситися і ледь стримуюсь, щоб не увійти за Романом у роздягальню. Але сама себе зупиняю, щоб не виглядати боягузкою в очах хлопців.

Не розумію, чому в університетах роблять такі страшні коридори. Ще й світло миготить десь в кінці, запускаючи моїм тілом мурашки. 

Раптом до мене доноситься страшний гуркіт, який змушує підстрибнути на місці, і я хапаюся за ручку дверей.

І вони тієї ж миті відчиняються. І в коридор буквально вилітає Павло.

Хлопець роздивляється навколо, а побачивши мене, на його обличчі з'являється дивна, крива посмішка.  Помічаю кров на його губі та хмурюся.

— Що, вже не подобаюся, Ясенько? — мило вимовляє хлопець і робить крок у мій бік.

— Ти... А де Роман? — запитую, тулячись спиною до стіни.

— А навіщо нам Роман? Ми й самі знайдемо про що поговорити. 

Хлопець різко смикається у мій бік, але я встигаю відійти й зупиняюся за кілька метрів.

— Де Рома? — питаю вже голосніше.

— У нього важлива справа.  Попросив розважити тебе.

Я не вірю жодному слову Павла. І його ця посмішка, яка раніше мені здавалася привітною, зараз викликає підозру. 

Я не розумію, що відбувається, але залишатися з хлопцем наодинці точно не хочу.

Але де Роман? Не розумію.

— Ясенько, я ж тобі подобався. Ти ж сама хотіла бути зі мною, — каже спокійно Паша і повільно робить кроки в мій бік.

— Це все було помилкою, я тобі пояснила. Я кохаю Романа.

— Роман, Роман... Та що ви всі бігаєте за цим Романом? — викрикує Павло і робить кілька швидких кроків у мій бік, а я тікаю подалі.

Чорт, від роздягальні ми все далі й далі. А я наче відчуваю, що мені потрібно зайти в ті двері. Але як обійти Павла — не маю уявлення.

— Що з тобою? У тебе щось сталося? — стараюся розговорити хлопця і відволікти його увагу.

— Ти така добра завжди. Така ніжна, мила,  — усміхається Павло.

— Можливо, я можу тобі допомогти?

— Можеш. Ще і як можеш. Херовий сьогодні день, а ти мені настрій піднімеш. Пам'ятаєш, як я тебе веселив? Ну ж бо, тепер твоя черга, — він простягає до мене руку і дивиться прямо в очі.

Стою на місці й навіть не дихаю, а коли хлопець майже торкається мене, забігаю в кабінет праворуч. Кабінет завуча.

 І тут завжди відчинено.

Хочу замкнути за собою двері, але в мене не виходить. Павло штовхає з усієї сили — і двері піддаються. Оббігаю стіл, який стоїть посеред кімнати, і стаю за високе крісло.

— Знаєш, так навіть цікавіше. Коли ми гуляли, я думав, що з тобою буде просто, але ти не така наївна, якою здаєшся. І мене навіть зачепило це, зізнаюся. Я вже й справді хотів зустрічатися з тобою. Ну, принаймні спробувати, — він видає смішок.

Стає так неприємно. Отже, Роман з самого початку говорив правду. Він попереджав, що Паша не щирий і йому потрібно тільки одне, а я не вірила. Думала, це просто ревність.

— Як же ти міг так прикидатися? — питаю, дивлячись в обличчя Павла.

— Ну, чого не зробиш заради ласого шматочка. А ти ще той шматочок. Ось тільки Монастирський і тут вліз.

— Чому Роман не вийшов з роздягальні? — запитую, спостерігаючи, як Паша починає обходити стіл, і я роблю кроки подалі від нього.

— Він відпочиває. І ми зараз відпочинемо.

Хлопець несподівано перестрибує через стіл і штовхає мене в стіну позаду. Не встигаю навіть зреагувати, як мене хапають сильні руки та кидають на землю. Павло нависає зверху, притискаючи мої ноги до підлоги, і хапає своєю долонею мої зап'ястя, підіймаючи їх над головою.

— А тепер я спробую, що ж у тобі такого знайшов Роман. 

Пробую вирватися, штовхаюся всім тілом, але хлопець наче брила, яка тисне на мене, не даючи дихати.

— Ні… — хочу кричати, але виходить тільки тихі схлипи.

— Пручайся, це так заводить.

Сміється Павло і різко замовкає, відпускаючи мене. Розплющую очі, відповзаючи до стіни, і бачу, як над хлопцем стоїть Роман.

Він б'є друга кілька разів у живіт і розвертається до мене.

Робить крок вперед, але я бачу, як він шкутильгає. Переводжу погляд на його ногу і розумію, що штани від коліна донизу вкриті кров'ю. Але Рома підходить швидко і притискає мене до себе.

— Що з тобою? — роздивляюся обличчя коханого.

— А ти живучий. Я думав, ще полежиш трохи, поки я розважуся з твоєю крихіткою, — сміється Паша, підіймаючись з підлоги та випльовуючи кров.

— Іди звідси.  Не змушуй робити тобі боляче, — шипить Роман.

Він ледве стоїть. Розумію, що нога болить його дуже, і підсовуюся ближче, щоб хлопець міг триматися за моє плече.

— Ти мені просто поясни. Тренер вписується за тебе, ректор готовий поручитися, навіть ця курка та й те з тобою. А ти ж чмирив її, — кривиться хлопець.

Він заздрить Роману, це видно неозброєним оком.

— Тобі що, уваги не вистачає? — пирскає зі сміху Монастирський і стискає зуби від болю.

— Заткнися! — гиркає Паша, переводячи погляд на мене.

— Не смій наближатися до неї, а то заяву накатаю. Ясно? — серйозно каже Рома і Павло хмуриться.

— Та пішли ви, — фиркає хлопець і йде з кабінету.

Коли він зникає, Роман повільно тягнеться до крісла і просто падає в нього.

— Це Павло зробив? — сідаю навколішки перед хлопцем і торкаюся коліна.

— Ясю, подивися на мене, — торкається моєї щоки пальцями Монастирський.

Підіймаю голову та зазираю в його очі.

— Ніхто не дізнається про те, що тут сталося. Я сам впав.  А як і де — вигадаю, — упевнено вимовляє Роман.

— Але...

— Ясю, ми зробимо, як я сказав, — перебиває мене хлопець.

І я опускаю очі.

 

1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок під забороною, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"