Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

— Так, і ти відповів, що це ім'я ти носиш, відколи народився.

— Сумний і невеселий провів я декілька годин в своїй кімнаті, роздумуючи над цим, — мовив Берлінґейм, — і нарешті мені спало на думку, що це помпезне ім'я є найціннішою річчю, якою я володію. Хто нагородив мене ним? Звідки з'явився саме Берлінґейм Третій, а не просто Берлінґейм?

— Дідько, я розумію до чого ти хилиш! — сказав Ебенезер. — Саме твоє ім'я пов'язує тебе з твоїми предками; тож, зрештою, ти не з'явився цілком ex nihilo[37]! Це щось подібне на ключ до цієї загадки!

Берлінґейм кивнув.

— І хіба ж не заявляв я на повен голос, що я вчений? — Він знову налив херес у свій келих. — Тож саме там і тоді я склав собі клятву, — сказав він, — що взнаю ім'я та походження свого батька, обставини моєї появи на світ і, можливо, місце та спосіб, у який він помер; і жодної іншої справи, важливішої над цю, для мене не буде існувати, й у своїх пошуках я перерию всю планету, допоки не знайду відповіді на моє питання або не помру. І, далебіг, я таки шукав — усі ці сім років. Це стало єдиною справою мого життя.

— Тоді, їй-бо, я повинен почути цю історію, адже чекаю на неї вже надто довго. Пий свій херес та розпочинай, і я не потерплю жодних перерв, аж поки ця історія не добіжить кінця.

— Як завволиш, — сказав Берлінґейм. Він допив вино, напхав свою люльку тютюном і розповів таку історію:

— Як людина може дізнатися історію свого походження, коли їй невідомо, звідки та як вона з'явилася на світ і навіть чи є справжнім те ім'я, яке вона носить? Не думай, що я сліпо покладався на цей єдиний шанс і не зважав, Ебене, на те, що моя єдина надія могла виявитись облудною: які ж бо я мав докази того, що це ім'я не дано мені на посміх, або не дісталося випадково, або ж, що цілком імовірно, не перейшло до мене від інших моїх названих батьків, які опікувалися мною, відколи я був немовлям до того часу, коли примхливій долі було завгодно звести мене з капітаном Салмоном. Щоб скласти обітницю побудувати міст, потрібна лиш відвага, але однією відвагою моста не побудуєш. Я думав над тим, яким має бути мій перший крок і зрештою вирушив до Брістоля, сподіваючись знайти кого-небудь, хто принаймні був би знайомий з моїм капітаном і пригадав би сироту, чиїм опікуном він був. І в глибині душі я молився, благаючи зустріти якогось його старого та довіреного друга або ж когось з рідні, хто може знати всю ту історію мого походження. Я так собі міркував, що в тому немає нічого неможливого, що він, якщо й не розголосив її скрізь і всюди, то хоча б розповів бодай кільком людям, якщо тільки в тому не було якогось великого гріха.

Ебенезер насупив чоло.

— Який гріх? Скидається на те, що чоловік, якого ти мені змалював, ніколи не принизився б до того, щоб викрадати дітей.

Берлінґейм скривив губи, підняв і опустив руки.

— Наскільки мені відомо, у нього не було дітей, а нестримне бажання мати сина може штовхнути чоловіка чи жінку на відчайдушний крок. Та й, крім того, цього було б нескладно досягти: Багато якорів у сутінках кидають і вибирають ще до сходу сонця. Однак здебільше мої думки були зайняті не викраденням, хоча я припускав і таку можливість, — адже, якщо я і дістався йому в якийсь негідний спосіб, то, скорше за все, він прижив мене з однією зі своїх любасок, що чекала на нього в якомусь порту.

— Е, ні, — сказав Ебенезер. — Я дійсно читав, що моряки — великі розпусники, а подеколи навіть і двожени, що є наслідком їхнього ремесла, але капітану Салмону, принаймні як я його уявляю, бракувало молодості й темпераменту для подібних дурниць, не кажучи вже про те, що він був не простим моряком, а капітаном судна. І не схоже на те, щоб такий чоловік був здатен обтяжувати себе байстрюком, це все одно, якби Соломон городив якісь нісенітниці, а жиди укладали чесні угоди.

Берлінґейм усміхнувся.

— Тож іншими словами, це цілком можебна річ. Ти можеш наслідувати Горація, коли писатимеш вірші — flebilis Ino, perfidus Ixion[38] і так далі, але не варто думати, що в житті люди влаштовані так просто. Багато є жидів, які втратили свою останню сорочку, і є багато святих, які потайки лупцювали своїх послушників. Скупердя може інколи стати щедрим, і Навіть мурашка може прагнути помсти. І знову ж таки, хоча капітан Салмон і не скидався на чоловіка, схильного стрибати в гречку, однак у тому не було б нічого дивного, якби він, коли б його власний клаптик ґрунту не плодоносив, почав собі шукати більш родючого поля. Мелісса, може, навіть і спонукала його до цього.

— Жінка, яка підштовхує свого чоловіка бути невірним?

— У цьому разі, я так міркую, не було б жодної зради. А втім, то не має значення: по-перше, гадаю, найімовірніше я дістався йому не в такий ганебний спосіб, і він взяв собі якогось сироту, як то міг вчинити будь-який чоловік, що має в серці Христа; по-друге, мені було байдуже, як я до нього потрапив, аби взнати, як це сталося і від кого я йому дістався.

— І ти взнав?

Берлінґейм похитав головою.

— Мені вдалося знайти трьох чи чотирьох літніх людей, які знали Салмона та пам'ятали його невдячного вихованця: один з них, коли я відкрив йому своє ім'я, розповів, що саме горе капітана від того, що він втратив мене, його і вбило, а горе втрати чоловіка вбило Меліссу. Я хотів би вірити цій історії, бо інакше моя совість може поставити мені на карб намагання втекти від такої жахливої відповідальності; але в житті трапляються характери, схильні надміру драматизувати минуле та приймати вірогідне за історичне, які, немов Радамант[39], виносять вирок, що не підлягає оскарженню. Цей чоловік, скажу я тобі, хоча і без особливого задоволення, належав до них. У всякому разі нікому