Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

За словами Ґері Левандовського, професора та колишнього завідувача кафедри психології Університету Монмута, ми більш витривалі, ніж нам здається. Учений досліджував групу людей, від яких варто було очікувати, що вони найбільше журитимуться через розрив взаємин: тих, хто пробув у тривалих стосунках принаймні кілька років, розлучився впродовж останніх кількох місяців і ще не знайшов нового партнера. Ми закономірно очікуємо, що більшість із цих осіб мають сприймати розрив стосунків як щось жахливе. Однак після спілкування Левандовського та його колег із цією групою вони виявили, що лише третина з них розцінюють розрив як щось негативне, тоді як близько 25 відсотків вважають його нейтральним, а 41 відсоток — позитивним.

Тож дозвольте нагадати вам заяложений вислів: «Це також мине». Те, що ви зараз відчуваєте, — тимчасове. Дивні реакції вашого організму (прощавайте, імунітет і сон!) зникнуть, біль ущухне, і ви подолаєте цей жахливий період.

Рамка № 1: зосередьтеся на позитивних гранях розлучення

Попри те що біль не вщухне просто за вашим бажанням, ви можете написати свою менш болісну історію. Пам’ятайте, мозок — ваш друг, що насправді вміє добре допомагати знаходити логічні пояснення та давати раду життю. Працюйте з ним в одній команді! Ви можете пришвидшити процес зцілення, вiдкривши своєму мозку те, чого він прагне, — пояснення, чому розлучення — це насправді на краще.

Левандовський поставив експеримент, учасникам якого запропонував записувати позитивні грані розриву (чому те, що ви розлучилися, — добре), його негативні грані (чому те, що ви розлучилися, — погано) або щось поверхневе та не пов’язане із завершенням взаємин. Експериментовані виконували таке письмове завдання протягом п’ятнадцяти-три­дцяти хвилин на день протягом трьох днів поспіль. Люди, що писали про позитивні грані розриву, повідомили, що почуваються щасливішими, мудрішими, більш вдячними, впевненішими, сильнішими, енергійнішими, оптимістичнішими, відчувають більше комфорту, полегшення та задоволення, ніж на момент початку дослідження.

Тим моїм клієнтам, які переживають розрив, я пропоную виконати таке саме завдання. Ось один із переліків, який Цзин, дівчина, що вперше зав’язала з кимось стосунки у тридцять один рік, надіслала мені електронною поштою після розриву власних взаємин.

Плюси нашого розлучення:

1. Не треба перейматися переїздом, щоб жити неподалік сім’ї колишнього у Монтані.

2. Тепер — жодних бійок за ковдру.

3. Більше часу на друзів, які нічого не означали для мого колишнього.

4. Менше їхати на роботу, адже я більше не залишатимусь у колишнього.

5. Більше не доведеться ходити на роботу із собачою шерстю на одязі.

6. Не треба йти на те дороге весілля у вихідні до Дня праці.

7. Можна приділяти більше часу роботі над музикою.

8. Не потрібно виправдовуватися, коли проводжу час із братом, якого колишній ненавидів.

9. Можна не вдавати, що мені не байдуже, що відбувається в «Холостяку».

10. Є змога знайти щасливі/здорові стосунки.

ВПРАВА: напишіть про позитивні грані розлучення

Напишіть маніфест своєї туги. Вийде щось схоже на ті емо-пісні, які ви складали підлітком, тільки тепер не доведеться змушувати вісім десятків людей слухати це на місцевому конкурсі талантів.

Зайдіть до кафе чи примостіться на лавочці у парку. Візьміть чистий блокнот-щоденник (але не дивіться «Щоденник пам’яті»). Встановіть таймер на телефоні на тридцять хвилин. Не зупиняючись і не поглядаючи на телефон, записуйте всі позитивні грані вашого розриву. За появи блоку, що заважатиме почати, спробуйте скласти список.

Десять позитивних граней нашого розлучення:

1. ______________________________________________________________

2. ______________________________________________________________

3. ______________________________________________________________

4. ______________________________________________________________

5. ______________________________________________________________

6. ______________________________________________________________

7. ______________________________________________________________

8. ______________________________________________________________

9. ______________________________________________________________

10. _____________________________________________________________

Рамка № 2: зосередьтеся на негативних гранях стосунків

Гаразд-гаразд, можливо, ви ще не готові «мислити позитивно». Є й інший шлях уперед. Під час дослідження, схожого на те, про яке я писала вище, клінічні психологині Сандра Ланґеслаґ і Мішель Санчес просили учасників, що переживали розрив взаємин, робити одне з трьох: думати щось негативне про стосунки, що закінчилися; читати твердження про те, що сильні почуття після розриву стосунків — це нормально; займатися чимось зовсім іншим, як-от їсти. Учені з’ясували, що ті, кого попросили думати про негативні аспекти взаємин, зрештою відчували менше захоплення своїми колишніми порівняно з людьми з двох інших груп.

ВПРАВА: напишіть про негативні грані стосунків

Вдивляйтеся в темряву, щоби побачити світло. Записник із негативними гранями взаємин. Той випадок, коли вона осоромила вас перед вашими друзями, бо ви думали, що «страва дня» — це якась конкретна страва, що її готують за незмінним рецептом. Або як він вас підвів і вам нічим було їхати до аеропорту. Все, від тієї порожнечі всередині, коли ви чекали, що він запитає про вашу розмову із сестрою, а йому було байдуже, до того, як вона геть напилася, блювала та торочила, що з колишнім їй було веселіше, ніж із вами. Ой, я почуваюся спустошеною просто тому, що таке перераховую, тоді як це ваші переживання.

Три вечори поспіль записуйте протягом тридцяти хвилин негативні грані розірваних взаємин. Те, що робив ваш партнер із того, що вас дратувало, чому ви не могли діяти злагоджено у парі чи від чого в собі вам довелося відмовитись заради стосунків.

Рамка № 3: віднайдіть себе

У ході додаткових досліджень за темою розриву взаємин, проведених Фінкелем і його колегами, було з’ясовано, що розлучення небезпечні появою кризи самосприйняття, оскільки значна частина того, ким ми є, пов’язана зі стосунками. Ви можете зациклюватися на тому, ким були — половиною нерозлучної пари, майбутнім нареченим чи нареченою. Такий кут зору, хоч і цілком зрозумілий, спрямований на втрату. Натомість зосередьтеся на тому, що ви отримаєте від розриву стосунків, тобто ким здатні знову стати тепер, у статусі самотньої особи.

Науковці, що вивчали взаємини, вважають цю рамку особливо ефективною. Під час одного з експериментів Левандовський розподілив людей, що переживали розлучення, за двома групами. Одній групі він наказав виходити в люди та два тижні займатися буденними справами — тим, що їм і так подобалося робити, наприклад відвідувати кінотеатри чи тренажерні зали або зустрічатися з друзями. Іншій групі звелів займатися справами, що допоможуть їм «віднайти себе», — тим, від чого вони відмовились, бо це не подобалося їхнім колишнім, наприклад екстремальним водінням чи зависанням у барах із джазовою музикою.

Левандовський визначив, що обидва способи дієві. Рутинні справи давали змогу людям не стирчати вдома, невпинно гортаючи світлини своїх колишніх і напихаючись пастою із сиром (мій улюблений засіб зцілення). Але в тих, хто займався «знаходженням себе», результати