Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

ВПРАВА: віднайдіть себе

Озирніться назад: від яких занять ви відмовились, бо колишні ними не цікавилися? Вона ненавиділа пляжі та бурмосилася щоразу, коли ви говорили про живу музику? (Просто монстр якийсь!) Що ж, тепер ви можете робити це самостійно, щоб знайти себе.

Не сидіть на місці! Відкопайте в шафі боксерські рукавички, купіть нові акварельні фарби, здибайтесь із тим давнім другом із коледжу, що дратував вашого колишнього. Йдіть і дізнайтеся, ким ви були та ким можете стати знову. Якщо ви не проти духовного, рекомендую книжку Джулії Кемерон «Шлях митця» (навіть якщо ви себе митцем не вважаєте). Книжка сповнена натхнення та ідей для відновлення зв’язку із собою (та зі своїм внутрішнім творчим духом).

Перелічіть три заняття для знаходження себе, які ви спробуєте цього місяця:

1. ______________________________________________________________

2. ______________________________________________________________

3. ______________________________________________________________

Шукайте далі

Іноді хтось мені підморгує, запитуючи: «Тож це правда? Найкраще вдається забути про когось під кимось іншим?» По-перше, не моргайте мені. По-друге, таке залежить від ситуації.

Не завжди для того, щоби зцілитися після розлучення, потрібно багато місяців. Особливо якщо саме ви були його ініціатором. Соціологиня та професорка Колумбійського університету Діана Воун провела масштабне дослідження розривів у своїй книзі «Роз’єднання» та ви­явила, що ми тужимо за стосунками протягом певного періоду часу. Люди, які ініціюють розрив, можуть відчувати негативні емоції ще у взаєминах, нехай упродовж року чи й більше, тож, коли розрив насправді відбувається, потребують не так багато часу. Загалом, якщо після закінчення стосунків ви не почуваєтеся настільки засмученим, як очікували, не лякайтесь. Ви не безсердечний демон. Ви відсумували своє, ще зустрічаючись із колишнім, а тепер готові рухатися далі.

Якщо ж вас кинули, то відлік часу, ймовірно, розпочався вже після завершення взаємин і, зрозуміло, вам знадобиться довший період на зцілення.

А що там із клинами? Психологи Клаудія Брамбо та Р. Кріс Фрейлі констатують, що «люди, які швидко вступають у нові взаємини, реалізовуючи приказку «клин клином», не обов’язково опиняються в гіршому становищі порівняно з тими, хто довше вичікує, перш ніж повернутися до взаємин. Насправді в окремих сферах у них, здається, справи йдуть краще». Автори пояснюють, що люди, які довше чекають на нові стосунки, часто мають знижену самооцінку, тим часом як ті, що швидко зав’язують нові взаємини, зазвичай не зазнають такого удару по самоповазі. Перехід із одних стосунків у наступні означає, що вони менше часу залишаються на­одинці, сумніваючись у власній цінності.

Як дізнатися, чи готові ви знову ходити на побачення? Єдиний спосіб про це довідатися — насправді з кимось зустрітися. Якщо після повернення додому ви плакатимете, вам, либонь, треба більше часу, а якщо відчуватимете веселощі — хоча б трохи, — вважайте це знаком того, що ви здатні рухатися крок за кроком далі.

Рамка № 4: вбачайте в усьому цьому нагоду повчитися на минулому й ухвалювати правильні рішення у майбутньому

Хай як складно це здавалося б, спробуйте розгледіти в розриві нагоду для навчання. Психологи Тай Ташіро та Патрісія Фрейзер з’ясували, що люди часто не користаються цією нагодою для особистісного зростання після розриву взаємин. Багато хто, немов на тарзанці, стрибає з одних стосунків у інші, не замислюючись над тим, чого навчився від свого останнього партнера та як це має допомогти з вибором наступного. Не припускайтеся такої помилки.

Це особливо важливо, якщо ви застрягли в шаблоні, обираючи партнерів, із якими у вас нічого не складається з однієї й тієї самої причини. У мене було кілька клієнтів, які знову та знову зустрічалися з однаковими людьми.

Наприклад, я працювала з однією клієнткою, що завжди обирала молодших за себе хлопців. Ласкавих, веселих, привабливих чоловіків, які зрештою відмовлялися брати на себе принаймні якісь зобов’язання. Ця жінка шукала пару для випускного, а не супутника життя. Її останні стосунки скінчилися під час пандемії COVID-19, що дало змогу зна­йти час, щоб зупинитися й обміркувати власні звички. За допомогою наших щотижневих дистанційних сеансів клієнтка навчилася розпізнавати цей свій шаблон. Вона зробила висновок, що саме її дії заважають їй знайти кохання. Попри те що впродовж кількох років моя клієнтка зустрічалася з безліччю чудових потенційних партнерів, усе ж таки займалася самосаботажем, захоплюючись емоційно недоступними молодими хлопцями: це ставало на заваді її вступу в справжні стосунки, що могли завдати болю. Та жінка пообіцяла собі змінитися та позбутись своєї звички. Вона почала шукати на побаченнях чогось іншого та навчилася розпізнавати дзвіночки «це — пара для випускного», дала шанс своїм одноліткам і старшим за неї хлопцям. Клієнтка поспілкувалась у відеочаті з кількома залицяльниками, що відповідали її вимогам. Потім пішла на побачення-прогулянку з хлопцем, який їй найбільше сподобався. Ще кілька разів зустрівшись із дотриманням соціальної дистанції, вони спробували разом пожити на карантині. Оселитися з кимось ледь знайомим — це було повністю поза її зоною комфорту, але позаяк увесь світ навколо здавався перекинутим догори дриґом, вона вирішила спробувати щось нове. Ті двоє й досі щасливо живуть разом і планують спільні поїздки до своїх сімей.

ВПРАВА: обміркуйте, що ви хотіли б робити по-іншому в майбутніх стосунках

Основне, що потрібно зробити для того, щоб рухатись уперед, — це чітко зрозуміти, що ви обирали в останніх стосунках і що збираєтеся змінити у наступних. Знайдіть час, щоб у записнику або разом із другом відповісти на такі запитання:

1. Ким ви були у ваших останніх стосунках? (Наприклад, штурманом, що скеровує свого партнера? Або причепом, яким керують? Наставником чи вихованцем? Тим, хто легко віддається чомусь новому, чи тим, кому складно призвичаїтися?)

2. Ким волієте бути в наступних взаєминах?

3. Що ви довідалися про те, що насправді має значення в тривалих стосунках?

4. Що ви надалі шукатимете у партнерові такого, що досі здавалося вам неважливим?

Найбільш посутнє для погляду крізь цю рамку — усвідомити, що навіть з утрат ми щось отримуємо. Психологи говорять про «смислотворення», процес, завдяки якому люди розуміють життєві події, взаємини чи самих себе. У своїй знаковій книзі «Людина у пошуках сенсу» Віктор Франкл, австрійський невролог і психіатр, який пережив Голокост, пояснює, що саме створення смислу дає нам змогу перейти від страждання до зростання: «Страждання перестають бути стражданнями саме в той момент, коли знаходиться сенс».

Намагайтеся сприймати розрив не як невдачу, а як нагоду ухвалювати кращі рішення в майбутньому. Замініть переконання «час загоює всі рани» на «сенс загоює всі рани».

ВПРАВА: досліджуйте глибший сенс

Знайдіть час, щоб відповісти на такі запитання: