Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 88
Перейти на сторінку:
Розділ 29

/Челсі/

Ревнощі штовхають нас до дій. Та не завжди це вірний шлях до щастя.

 

З самого ранку в батьківському домі було неспокійно. Весь штат працівників на чолі з дворецьким працювали в поті чола, бігаючи будинком й виконуючи вказівки Ельвіри. Всі готувалися до прибуття важливого гостя. Навіть мого батька змусили відмовитись від чергової поїздки в сусіднє місто й відкласти справи на потім, аби він міг бути присутнім на святковій вечері, запланованій Ельвірою. Мегера спала й бачила, як Кірочка зачарує Ярослава й вони вже через місяць оженяться. Мене така перспектива взагалі не радувала, якщо не сказати — дратувала. Та я надягала фальшиву посмішку й  удавало, що все чудово, придушуючи в собі найпотаємніші бажання.

Після казкових вихідних в заміському маєтку Орлових, котрі назавжди залишаться в пам’яті, я намагалася уникати зайвих розмов з Ярославом. А наші зустрічі зменшити до мінімуму. Так, це було слабкістю з мого боку, та я боялася, що не зможу противитися почуттям й бажанням, якщо він буде поруч. Я боялася самої себе й того на що була здатна заради одного його поцілунку. «Божевільна! Навіжена!»

Уникнути ж Ельвіри та відмовитись від вечері, я не могла. Мачуха не переставала діставати мене питаннями про Яра та його роботу, фірму, родину. Вона кружляла довкола мене, як коршун, змушуючи дуріти від цього всього. А коли я побачила в що вона вирядила Кіру, то мало не кинулася на неї з кулаками. Зведена сестриця виглядала так, наче зійшла з першої шпальти відомого глянцю. Вона була гарною. Навіть занадто, як для першої зустрічі з потенційним нареченим.

«Вигідна партія... потенційний наречений...» — невтомно повторювала Ельвіра, змушуючи мою суть бажати задушити її та зведену сестрицю.

Ніколи раніше я так не ненавиділа сестру, як сьогодні. Хотілось зіпсувати їй зачіску, макіяж, плаття й залишити в одному лахмітті, та я не могла. Не мала права й не переставала собі нагадувати про це. Нехай для мене Кіра — не люба зведена сестра та для Ярослава вона цілком може стати гарною дружиною.

«Ти хоч сама віриш в те, що думаєш?»

Я не вірила, але була змушена переконувати себе в цьому. Інакше, ніколи б не змогла пережити цю вечерю. «Трясця його матері!»

Всі мої думки та бажання були направлені на те, аби зіпсувати зустріч Кіри та Ярослава, а ще краще — аби він не прийшов. Та він, на мій подив, швидко і легко погодився провести «незабутній» вечір в колі моєї родини. І навіть не образився, коли я розповіла йому правду про батька. Як виявилось, Ярослав знав, що я донька Кулеби та для нього це не мало жодного значення.

— Челсі, ти — це ти, а твій батько — доросла впливова людина й сам відповідає за свої вчинки.

— Так, та все ж, я відчуваю себе винною, що мовчала про це, — мені насправді було ніяково перед ним. Та ще й соромно, адже я знала про махінації батька й про його втручання у бізнес Орлових. Тільки досі не могла второпати «навіщо» це йому.

— У тебе були на те свої причини, — його голос звучав лагідно, заколисував.

Я обмоталася пледом й закривши очі, слухала його важке дихання на тому кінці зв’язку. Ми так і не поговорили після «інциденту» на минулих вихідних, відтягуючи момент істини.

— Так, були. Та це не змінює того факту, що мій батько... — я набрала повітря в легені й гірко видихнувши через рот, продовжила, — що він намагається влізти у твій бізнес. Я гадки не маю для чого це йому, проте... — мене розбирала злість та розпач, коли я думала про те — скільки компаній, життів та родин зруйнував мій тато.

— Челсі, люба, я все знаю: і про його підступи, й про підкуп місцевої влади й навіть, про те, що він намагається відібрати у нас право на будівництво стадіону.

— Знаєш? — Такого я не очікувала й була просто шокована, — Ти все знав і мовчав? Продовжував спілкуватися зі мною, допомагати мені та навіть на проєкт для Ельвіри знайшов час.

В голові роїлися важкі думки: одна гірше іншої. «Невже, всі його вчинки були продиктовані бажанням помсти?»

— Але чому?

Я накрилася пледом з головою й притиснула подушку до рота, аби не видати ані звуку. Хоча хотілося кричати.

 — Ей, не будуй у своїй світлій голівоньці ніяких там схем. Я нещодавно дізнався, що Кулеба твій батько. І чесно кажучи, мені все одно. Цей факт нічого не змінює між нами, повір.

«Нічого не змінює між нами...» — прокрутила слова в голові й полегшено зітхнула.

На мить, мені здалось, що серце вистрибне з грудей, якщо наша дружба з Яром виявиться фікцією. Я б таке точно не пережила.

— Я тобі вірю, — прошепотіла у слухавку, — Дякую за розуміння.

— Добраніч, красуне, — лагідно мовив він, змушуючи мене танути наче морозиво в літню спеку. «Я таки божевільна! Факт!»

Згадуючи розмову з Орловим на моєму обличчі розквітала посмішка, а в душі розливалось тепло, хвилі якого приємно зігрівали тіло. Все-таки, Ярослав — фантастичний чоловік: справжній, щирий, надійний. Всі його слова підкріплені вчинками та він не ховається й не відступає через проблеми, а завжди вирішує їх. Та найбільше, мабуть, мені в ньому приваблює його простота та людяність. Він не намагається видатися кращим за інших, не використовує своє становище та гроші, як деякі індивіди й ніколи не кривдить слабшого. поруч з таким чоловіком й море по коліна.

І мене починала розбирати злість, бо я розуміла, що сватати його сьогодні будуть іншій. Тій, кого я б придушила власними руками. Тій, котра й мізинця його не варта. «А ти варта, Челсі? Отямся! Ти одружена жінка!»

Я трусонула головою, прагнучи відігнати важкі думки й подумати про щось приємне. Чи про когось... І цей хтось незабаром з’явився на порозі будинку Кулеби: з подарунками для кожного члена сім’ї та шикарними букетами квітів. Кіра та Ельвіра відразу зашарілися й були зачаровані галантністю Орлова. А мене, чомусь, цей факт розізлив. Для чого він так старається? Невже хоче сподобатись їм насправді?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 60 61 62 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"