Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 88
Перейти на сторінку:

Домовитись з Орловим про невеличкий вікенд на природі було не важко. На диво, мені навіть вигадувати якусь причину не довелось. Яр все зрозумів по-своєму й погодився супроводжувати мене куди завгодно, тільки б я змогла відпочити від галасливого міста. Й аби нам було не нудно удвох, запросив свого брата та його дружину. Я була впевнена, що в чотирьох нам буде дуже навіть весело, а головне — безпечно. На виду в інших, я не зможу пуститися берега й наламати дров. Та, як виявилось, для божевілля достатньо однієї миті.

— Ярослав розказував, що ти пишеш книги, — поруч усілася Ася й почала розгойдувати гойдалку, — Про що вони?

— Більше не пишу, — мовила я, — Й певно, вже й не буду.

Після того, як батько вдалося розв'язати питання з видавництвом Фламінго, хоча продаж всіх моїх книг їм — таке собі рішення — він вибив з мене обіцянку, забути про так зване «графоманство». Моєму обуренню, звісно ж, досі не має меж та поки що я змушена грати за його правилами.

— Чого так? — поцікавилась вона, та мені не хотілось розповідати про тирана-батька й власне безсилля. Раптово стало соромно за саму себе й свою бездіяльність.

— Життєві обставини.

Кращої відповіді, я не придумала.

— Розумію, — Ася погладила мене по плечу, — Все налагодиться, ось побачиш, — вона усміхнулася, теплою, зігріваючою посмішкою. Я відповіла їй тим же.

— А з Ярославом, як ви познайомились?

— Ааа, ми... — я прикусила язика й завмерла на мить, зустрівшись поглядом з ним. В його темних вирах палахкотів вогонь, обпікаючи душу. Коли він встиг так близько підійти?

— Ми застрягли в ліфті, Асю, — спокійним тоном, мовив Яр, протягаючи мені бокал з вином, — Я мало не віддав богу душу в тій клятій коробці.

— Серйозно? — Ася розсміялася. Дзвінко та заразно.

— Нічого смішного там немає. У мене фобія, між іншим.

Ярослав обурився та все ж не злився.

— А я гадала, що ти вже нічого не боїшся. Особливо після того, як змінював памперси своїм племінникам.

— Ой, не нагадуй! — він помахав рукою перед носом, наче насправді відчув запах дитячої радості й бажав позбутися його.

— Нехай Челсі знає, яким турботливим ти можеш бути, — пояснила Ася, — Й можливо, нарешті, хоча б  хтось побачить в тобі ніжне любляче серце й оженить тебе врешті-решт.

Моє серце пропустило удар. А може й два.

— Не починай, — сказав Ярослав, перевівши погляд з Асі на мене.

— А що я такого сказала? — запалилася вона, — Хіба тобі не подобається Челсі? — я здригнулася внутрішньо й стиснула міцніше бокал в руці, — Я ж бачу, як ти на неї дивишся. Чого приховувати це?

— Асю! — в голосі Яра прозвучав страх.

Невже вона має рацію? Ні, не можливо. Симпатіє, звісно ж, є та це не більше, аніж фізична тяга. Я впевнена. «А може?»

— Мовчу, мовчу, — вона встала з гойдалки, — Сам розберешся, не маленький, — поцілувавши Яра в щоку, Ася повернулася в будинок.

Ми продовжували дивитися один на одного, мовчки. Я відчувала його погляд на своїх губах, не перестаючи робити те саме у відповідь. Всесвіт навколо нас ніби зупинився й звузився до однієї маленької точки — нас. Ми були за крок до стрибка у безодню.

Першим відвів погляд Яр, витягнувши з кишені телефон й глянувши на темний екран, промовив:

— Якщо бажаєш, то можеш скористатися моєю бібліотекою й взяти щось почитати, поки Даня приїде, а я поки що піду й здійсню кілька дзвінків.

Не очікуючи моєї відповіді, Яр розвернувся, забрав м'ясо з мангала й рушив до будинку. Я ж залишилась в садку, дивитися, як догорає деревина, перетворюючись на попіл. Як і моє життя до зустрічі з цим неймовірним чоловіком.

Чим більше я намагалася запевнити себе в неправильності почуттів, що виникли у мене до Яра, тим сильніше моє серце стискалося за його присутності. Чим подалі я намагалася думками втекти від спокуси, тим сильнішими ставали мої бажання. Він притягував мене, наче магніт й позбавитися нав’язливої ідеї, здавалось, неможливо.

Я не надавала особливого значення вчинкам та словам Ярослава до сьогоднішнього вечора. Не осмислювала його погляди, ніжні дотики та безкінечну турботу з першого дня нашого знайомства. Я забороняла собі думати про нього, бажати його, ховаючись від очевидних речей. Та слова Асі, котрі потрапили прямісінько в серце й застрягли у свідомості, привели мене до тями. А можливо, я завжди знала правду:з першої мити, як побачила Яра й торкнулась його та боялась зізнатись сама собі й оголити власну душу.

Благо, решту вечора ми з Ярославом весь час були в компанії його брата та Асі й не мали можливості творити дурниці. А вранці, я планувала повернутися до міста. При першій хорошій нагоді.

 

1 ... 59 60 61 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"