Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Потопельник у рожевих рукавичках 📚 - Українською

Читати книгу - "Потопельник у рожевих рукавичках"

394
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Потопельник у рожевих рукавичках" автора Андрій Котовський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 72
Перейти на сторінку:
навряд чи це має відношення до цілого цього розслідування навколо Асі.

— З цим, що ця уся пісня не до Асі — неправда. Мені здається, маємо справу з бабськими ревнощами…

Зрештою, що сьогодні було найдивнішим? Не вкладалось у схему дрібного випадку — якісь хами залізли на подвір'я з дурним запитанням та відбули собі? Лобода була впевнена: не вкладалася сюди реакція Романа. Те, що у нього був чи не шок. А потім — геть пропав настрій.

— Збіг. Але ось який, Зайцю. Твоя скейтбордистка придумала собі, як дошкулити моєму красунчику. Збіг лише в тім, що «твоя — моєму». В іншому — зла жіноча логіка…

Картинка, яку змальовувала Соломія, виглядала переконливо. Крім млявої, дивакуватої нареченої, у красеня Романа є (чи була, можливо, стосунки уже зірвано) інша подруга. Оця, як її, Галка. І нахабним візитом на чуже подвір'я, попід руку з іншим партнером, вона намагалася викликати ревнощі хлопця. Чи натякнути на можливість шантажу? Та ні. Для шантажу, для «я знаю, де ти, зраднику, можу й дещо розповісти твоїй новій», достатньо було б заявитися без супутника.

…По кімнатах Лобода та Заєць розходилися мовчки.

Сашкові муляло — його нахабно використали.

Соломія ж ставила собі запитання, відповідь на яке видавалася важливою. «Якщо просто страх перед можливим скандалом… Якщо саме це перекосило Романа — це одне. Це свідчить, що він дійсно зацікавлений в Асі, боїться її втратити. А якщо його шок був викликаний саме ревнощами? І залежить йому на цій іншій дівчині? Тоді — геть інша справа».

Тут і зараз — 4. Коли зникає посуд

Мобілка заверещала о четвертій ранку. Бонк — бо у слухавці виявився саме його голос — не верещав. Не гудів, як завжди. Говорив уривчасто, змучено.

— Тут таке… Знову — «Швидка». Я викликав. І я тут. Приїзди. Будь ласка…

Нічне таксі дісталося котеджу блискавично. Лобода вперше побачила цей будинок у темряві, світанок ж бо ще не проклюнувся по-справжньому. Те, що в будинку горіло світло, виглядало тривожно. Саме так, разюче, виглядають просякнуті жовтою електрикою вікна, якщо в сусідніх оселях не світиться жодне.

— Анатолію, приберімо ілюмінацію?

Лампи згасли. Й на терасі світання почало набирати силу. Бончук зіперся ліктями на білий пластиковий стіл, не беручи до уваги його хисткість.

— Вона вночі мені подзвонила. Мовляв — умирає.

Він викликав «Швидку» на цю адресу, ще з дому. Лише по тому осідлав джип. Гнався, що дурний. Тримав бригаду медиків на зв'язку, й добре, бо не було тут кому зустріти — той, Ромко, як він потім довідався, десь забрався увечері, казав Асі, до своєї бабки, щось там йому знадобилося. То він «Швидкій» — лізьте, мовляв, може, там від саду відчинено, ні, то вивалюйте двері, мовляв, заплачу…

Отруєння. З блювотою, проносом, судомами. Й не тільки.

— Сказали — давлєніє підскочило. І ще, ця, коли серце плигає, трахікардія?

— Тахікардія… Без «ре».

Дівчині промивали шлунок. Розпитували, що вживала.

— Ася ж — «як завжди, що й усі вдома…»

— Хто — усі? Тут хтось був? Щось приносив до столу?

За тим, що почув Бончук, що сумирно й переповідав Лободі, не було нікого. Крім Асі та Роми, ну, й ретельної Нелі.

Соломія рушила на кухню. Прозорий посуд із запеченими нею напередодні овочами, криво, поза холодильником, стояв на столі. В мийці — тарілка, зі слідами саме цієї страви. Чия? Асі чи Романа? Після вчорашнього випадку з відвідувачкою на червоних лабутенах — не їв ніхто. Хіба, пізніше. А ще раніше, на кухні, коли приготувала — Соля-Неля сама потягла рукою, схрямцала соковитий шматок кабачка, ну, й баклажана. Не отруїлася. Якщо у страві щось не так, це сталося потім.

Лобода зосередилася. Ага, вона ж бачила на холодильнику пакетик з пакетиками? Якусь таку невеличку упаковку, в якій купа тонких, крихітних, поліетиленових?

В один — дрібку овочів із загального посуду. В другий — те, що зішкребла зі вживаної тарілки. У третій, четвертий, п'ятий… Щипка розчинної кави. Цукру. Так-так, солі також.

Вона, крім вражень від читання кримінальних романів, й уяви не мала, як збирають речові докази для експертизи. З неї сміятимуться професіонали? Хай. Бо що робити? Ася отруїлася — тут.

До справи! Поки дівчину все ж таки забрали в лікарню, для додаткових процедур, Лобода має оглянути й інше.

— Анатолію? Слухайте, пішли-но нагору.

Бонк дибав за нею східцями, дихав важко. Ще на порозі Лобода спинила його, впевнено й беззаперечно.

— Коли ви приїхали, медична бригада й постраждала були тут, нагорі? Еге ж. Зараз заплющить очі, якщо треба. Для чого треба? Аби зайшли зараз, сказали, що ви бачили тоді, що змінилося зараз. У кімнаті, звичайно ж! І взагалі, що тут є, в кімнаті, таке, аби можна було вжити через рота? Маю на увазі — з'їсти чи випити?

Отак. Грубого білого махрового рушника біля ліжка немає. Ася повірила дивній служниці? Повірила, що не є луначкою? Але не про те зараз мова.

Косметика на піддзеркальнику. Тонік для обличчя, парфуми — «Опіум». Опіум — не опіум, але навряд чи Ася буде пити усе оце, фабрично, до речі, запаковане, з дозаторами.

Далі. Біля ліжка — розгорнута плитка шоколаду. Її надкушено. Соломія спинилась, обережно відламала шматок, витягла з кишені чергового прозорого пакетика. Озирнулася на Бонка. Хотіла щось сказати йому, але той, і справді, слухняно стояв на порозі із міцно заплющеними очима. Стібається з неї?

Бонк розплющив очі. І, нарешті, загув, таки своїм голосом:

— Кружка! Така, знаєш, біла з червоним! Вона тут, біля ліжка, точно була. Ще й трава якась, заварена, до краю прилипла. Лікар, чи хто там, з бригади, питає…, а вона — так м'ята ж, завжди п'ю… Немає кружки!

Лобода кинулась униз. У кухонній раковині не стояло нічого, крім двох горняток з-під вранішньої кави. Посудомийна машина була пустою.

Заварена трава… Роман хвилювався, казав — ці зіллячка підозрілі. Викинув. У всякому разі, як і бачила вона напередодні, банки із зіллям в шафці не було. Ася тримала певне зілля при собі? Якщо хотіла отруїтися, чи інше, прибалдіти, якщо були в неї певні хитрі травки — на хрена дзвонити хрещеному, кричати, що вмирає?

І ще — справа зі зникненням великої кружки із залишками відвару. Бонк каже, що після лікарів не прибирав. Чи був тут Роман? Аякже, поки його не видзвонили, Ася й у лікарню їхати не хотіла.

— Анатолію… Дивіться, тут розкладено зразки всього, що можна було з'їсти вчора вдома. Не знаю, де тестувати

1 ... 60 61 62 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потопельник у рожевих рукавичках», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потопельник у рожевих рукавичках"