Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

– А як же це сталося? – обережно запитую, щоб він бувало не подумав, що я йому не довіряю.

– Сам не знаю. Він мені віддав гроші за виграш у перегонах, а потім я пішов. Пішов, Стасю, розумієш? Він був живий ще тоді!

– Чшш… – гладжу його по голівці. – Я розумію і вірю тобі, Тіме! Не хвилюйся так! Я вірю. Я на твоєму боці. Чуєш? Я вірю.

Хлопець киває, але в очах бачу сльози. Він тримається, але його розриває зсередини. Відчуваю це надто гостро.

– А якісь деталі вбивства тобі відомі? Саня ж тобі щось розповів?

– Сказав тільки, що його вдарили пляшкою по голові, а потім осколком перерізали горло. Я не міг цього зробити, Стасю! Я не здатен на таке!

– Чшш, любий. Я вірю тобі і тебе не звинувачую. У тебе є алібі. Ти був у мене всю ніч.

– Але ж не всю… приїхав десь о третій ночі. А якщо скажуть дату і час смерті і виявиться, що це було до третьої? – дивиться на мене жалібним поглядом.

Боже, мені так шкода його в цей час. Батька немає, мати в лікарні, мусить заробляти на хліб небезпечними перегонами ще й хочуть повісити на нього це вбивство. За що йому це все? За те, що він такий добрий і всім хоче допомогти навіть ціною власного життя?

– Тіме, давай не будемо гадати, що тоді буде, добре? Спочатку дізнаємося деталі вбивства, а потім вже будемо вирішувати як діяти. Але знай, я на твоєму боці і в будь-якому випадку дам стверджувальну відповідь, що ти маєш алібі і був зі мною.

– Стасю, ти – найдорожче, що є в моєму житті. Окрім мами, – хлопець обіймає мене і сильно притискається до мене, наче боїться втратити.

– Ти теж для мене дорогий.

Ми так простояли кілька хвилин в обіймах один одного. А потім Тимур мовив:

– Мені час їхати до Сані. Може, він ще якісь деталі дізнався про вбивство.

– Гаразд. Але будь ласка, обов’язково передзвони, як щось дізнаєшся.

– Добре. Подзвоню, якщо мене не будуть вистежувати по телефону.

Боже, дійсно, це ж і по телефону можуть його шукати…

– Будь ласка, не напружуй мене ще більше. Обов’язково знайди вихід, щоб подзвонити мені. Хоч на пару слів сказати, що з тобою все добре.

– Домовилися.

Тимур пішов, залишивши мене з важкими думками. Тепер мій батько точно від нього не відстане. І нам доведеться навіть припинити на деякий час зустрічатися. Господи, як же все складно… Чому саме так?

***