Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Альманах видів, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альманах видів" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 75
Перейти на сторінку:
Частина 59. Порятунок

Я солодко потягнулася, посміхаючись уві сні і різко сіла на ліжку. В очі вдарило яскраве сонячне світло і я замружилась. Звикнувши до світла, я трохи озирнулася. Я вже явно була не підземеллі, а синці майже пройшли. Я потерла руки, на яких залишилися сліди від наручників та ланцюгів.

Сівши на ліжку, я оглянула кімнату. Спальня була просторою, на підлозі волохатий килим молочного кольору, стіни та меблі були вишуканими, але не помпезними. Красиве і зручне двоспальне ліжко, яке ніби манило назад лягти на нього і поринути в сон, було застелено шовковою білизною.

На акуратному кавовому столику я побачила свою валізу і схопилася з ліжка, але відразу впала і вилаялася.

На лайку в кімнату вбіг стривожений Хамід.

Сонце, ну навіщо ти встала... - він миттю опинився біля мене і, взявши на руки, поклав назад на ліжко. - Ти ще занадто слабка. Де ми? - запитала я з легкою хрипотою в голосі і зрозуміла наскільки хочу пити.

Немов прочитавши моє бажання, чоловік налив мені води і простяг склянку. Я вдячно посміхнулась і зробила кілька ковтків.

Ми на Іцукусімі. Це мій острів у японському морі. - я аж поперхнулась і подивилася на чоловіка. - Обережніше, ти була зневоднена, багато не пий. Якого біса ти вліз в політику, Хаміде?! - обурилася я. - Якщо ти навіть маєш власний острів!

Чоловік засміявся і сів ближче.

А навіщо ти берешся за замовлення на вбивство, чи викрадення картин? – він усміхнувся. - Коли живеш стільки, скільки ми, стає нудно.

Я якийсь час дивилася на нього, але потім кивнула, погоджуючись з його думкою, і відкинулася на подушки.

Це ти вчора витяг мене з комплексу? - тихо запитала я, прикривши очі. Я. – досить усміхнувся чоловік. - Але.. Це було не вчора. В сенсі? - я розплющила очі і подивилася на нього. Я привіз тебе сюди три тижні тому. Три тижні?! - я схопилася з ліжка. - Чорт, я була у відключці три тижні?! - я ходила по кімнаті, наче забувши про слабкість і Хамід підійшов до мене, ніжно зупинивши. Кіро, ти була дуже слабка коли я тебе знайшов .. - він міцно мене обійняв. - Вибач що я так довго. Стій. - я відсторонилася. - А як ти мене знайшов? Я стежив за тобою від Індії, ідучи слідом за всіма твоїми перельотами. Виявивши переполох у храмі Ізіди, я відразу зрозумів, що ти там побувала. - він говорив чесно, без таємниць, дивлячись мені в очі. - Чим ти взагалі думала, вбиваючи жерця Ізіди? - він розлютився, а його очі загорілися вогнем. Тим, що хотіла втекти від тебе. - відповіла я, повісивши голову. Добре втекти, але жрець Ізіди?! - він струснув мене за плечі і я схлипнула, не в змозі більше стримувати емоції. Чоловік одразу охолов і знову обійняв мене. - Вибач.. Все в порядку.. Продовжуй.. - попросила я, витерши зрадливі сльози. Що ж, після того як ти вбила жерця.. - він важко зітхнув. - Наймачі Віктора та його команди знайшли комплекс і напали на поселення перевертнів поряд. Чорт .. - я похнюпила голову. Це не виправдовує те, що вони з тобою робили. - він підняв моє обличчя за підборіддя і зазирнув у вічі. Зітхнувши, він продовжив. - Коли тебе відвезли – я не міг тебе знайти. Поки ти не померла... - він зло засопів. - Коли вони вбили тебе вперше, я це відчув і попрямував до Америки. Коли вдруге, я зрозумів, що ти в комплексі і зв'язався з Віктором під приводом зустрічі. - він знову притис мене до себе. - Пробач мені.. Мила, пробач що я не прийшов раніше.

Я міцно обійняла чоловіка і дозволила собі заплакати.

Як ти мене відчув..? - схлипуючи спитала я. Кіра.. ти моя шайнаре.. я точно знаю.. - він погладив мене по волоссю, заспокоюючи.

Я нічого не відповіла, лише уткнулася носом у його плече. Ми так і стояли кілька хвилин, доки я не зібралася з силами і відсторонилася.

Підійшовши до валізки я відкрила її і здивовано ахнула. У ній було все моє спорядження, ефеси, навіть костюм, подарований Лорою. Озирнувшись, я здивовано подивилася на Хаміда.

Я зібрав усе, що було з твоїм запахом. - відповів він на запитання в моїх очах. Дякую.. – тихо сказала я. Голодна? - спитав чоловік, посміхнувшись. Дуже! - я різко обернулася до нього і облизнула пересохлі губи, згадавши про існування їжі. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 61 62 63 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альманах видів, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альманах видів, Kira Night"