Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли ти йдеш — я народжуюсь" автора Лана Міра. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 75
Перейти на сторінку:

Я більше не ховалась за домашніми справами. Вперше за довгий час у мене зʼявився настрій вийти в місто не тому, що треба щось купити, а тому, що хочеться просто пройтись.

 

Я зайшла в ту саму кавʼярню, де ми з Марічкою зустрічались уперше після всього. Замовила чай з апельсином і чорносливом, і сіла біля вікна. Люди квапились, машин було менше — хтось ще не встиг перевзутись, хтось ще не повірив, що зима вже тут.

Я ж повірила. І дозволила їй бути.

Дістала блокнот, зробила кілька нотаток для студії, і раптом відчула — хтось дивиться. Підвела погляд. За вікном стояв Славік. В руці — мішечок з прянощами.

Я усміхнулась. Він зайшов.

— Вгадай, що це? — мовив, сідаючи навпроти.

— Суміш спецій, яка робить твою каву кращою за всі кавʼярні у місті?

— Майже. Це подарунок від жінки, яка варить її у Львові. Я сказав, що готую власну справу — вона дала мені “на щастя”. Я подумав… тобі варто це понюхати першою.

Я відкрила мішечок. Запах був теплий, як дотик до шиї. Кориця, трохи кардамону, і щось невловиме — як обіцянка.

— Це пахне новим початком, — сказала я.

— А я сподіваюсь, що ти в цьому початку — зі мною.

 

Ми довго мовчали. Пили чай. Говорили про справи. Він показував фото планування кавʼярні, ми сперечались, де краще поставити стійку, сміялись, коли я казала: “Тут буде поличка для жінок, які не хочуть більше бути чемними”.

А потім він обережно доторкнувся до моєї руки. Не з тією пристрастю, яку я так добре пам’ятала. А з тією ніжністю, яку завжди шукала.

— Маша. Я не прошу тебе зараз нічого. Але дозволь мені бути в цьому. Хоч трохи ближче.

І я кивнула. Бо вперше за довгий час не хотіла бігти. Навіть не хотіла відповідати. Хотіла просто бути.

 

Ввечері, повертаючись додому, я несла в сумці той мішечок з прянощами. І ще — впевненість. Маленьку, як зернятко. Але свою. І цього разу — не крихку.

Ліза вже спала, тато хропів у своїй кімнаті. А я вмостилась на кухні, заварила новий чай, запалила свічку. І написала у щоденник:

«Можливо, щастя — це не коли все стабільно. А коли ти вже не боїшся, що знову буде боляче».

Я ще не знала, що завтра — понеділок. Що у шкільному чаті зʼявиться холодне «А ви бачили новину про Машу?» Що телефон знову стане гарячим від повідомлень, і що все те, що я намагалась відкласти — раптом стане реальністю.

Але сьогодні ввечері — я ще могла собі дозволити бути щасливою.

Ще на одну ніч.

1 ... 61 62 63 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"